https://meet.google.com/pqr-goms-axs
Світ музичного
мистецтва нас захоплює, дивує, вражає. Музика, не маючи кольорів, без допомоги
слів здатна виражати думки, почуття, настрої. Також вона може викликати
посмішку. Наприклад тоді, коли композитори ставилися до музичних портретів
тварин із гумором. Ти вже знаєш, як жартує К. Сен-Санс у зоологічній фантазії,
де слон танцює легкий і граційний вальс, а черепахи — швидкий і запальний
канкан, який довелося уповільнити під їхні рухи. Пригадай також «Дует котів»
Дж. Россіні — музичну пародію на оперних співаків, які занадто захоплюються
вокальною технікою.
Як самостійний
камерно-інструментальний жанр скерцо розвивалося у напрямку посилення
віртуозності. Польський композитор Фредерік Шопен у своїх скерцо втілює далеко
не тільки суто жартівливі моменти. Це музика концертного плану, сповнена
багатою палітрою настроїв.
Прослухайте Фредерік Шопен. Скерцо для фортепіано № 2
Одним із яскравих
зразків є твір «Учень чаклуна» французького композитора Поля Дюка за сюжетом
балади Й. В. Гете. В основі його змісту — історія самовпевненого учня мага,
який вирішив самостійно поворожити з водою, повторюючи чаклунські дії. До чого
це призвело, ми можемо побачити у дотепному мультфільмі «Фантазія» студії Волта
Діснея: тільки вчасне втручання самого чарівника врятувало від потопу:
Поль Дюка. Скерцо «Учень чаклуна». Уривок м/ф «Фантазія»
Українські композитори В. Косенко, В. Барвінський та інші також створювали скерцо, нерідко
називали їх гуморесками, підкреслюючи легку жартівливість. Оркестрову гумореску написав Юрій Шевченко. Її яскрава віртуозність заряджає веселим
настроєм. А чи не для цього й існує музика, щоб приносити радість?!
Домашнє завдання
- Поясніть особливості жанрів скерцо й гуморески
- Що таке бодиперкашн
Композитори часто поєднують невеликі п’єси у сюїти. Як правило, всі вони пов’язані за змістом спільною програмою чи єдиною темою. Частини сюїти будуються за контрастом. Наприклад, одна частина танцювальна, інша — пісенна; одна — мінорна, сумна, а інша — мажорна, весела, радісна. Помірні й повільні п’єси чергуються із швидкими. У цьому полягає відмінність сюїти від інших жанрів інструментальної музики.
Старовинні сюїти складалися з чотирьох основних танців, поєднаних спільною тональністю (алеманда, куранта, сарабанда, жига). Із часом до них почали додавати менует, гавот, арію тощо. Сюїти писали для різних інструментів і для оркестрів. Наприклад, в сюїту об’єднувалися фрагменти з опери або з творів певного композитора у різних жанрах.
До найвідоміших музичних творів, присвячених тваринам, належить сюїта Каміля Сен-Санса «Карнавал тварин» для невеликого інструментального ансамблю (2 фортепіано, струнний квінтет, флейта і флейта піколо, фісгармонія, ксилофон і челеста). Твір складається з 14-ти мініатюр, більшість із яких — образи тваринного світу — поважні, ніжні чи кумедні. Завдяки виразності музики та назвам частин легко впізнати звіра, птаха, рибок.
Персонажі музичного карнавалу, окрім лебедя, зображені в
жартівливому або навіть сатиричному характері.
Перегляньте відеоурок та виконуйте завдання
Камерна музика виникла в домашньому середовищі й
призначалася для вузького кола слухачів. Пізніше вона
виконувалась у спеціальних концертних залах.
Спочатку в камерно-інструментальній музиці набули поширення
невеличкі п’єси, нерідко танцювальні.
У виконанні таких творів велике значення належало
фортепіано, скрипці та іншим струнним інструментам.
Кілька століть тому будь-який концерт або виступ музиканта
розпочинався прелюдією, тобто коротким твором, що передує
головному. Поки збиралися слухачі, виконавець задумливо
перебирав клавіші, налаштовуючи себе і публіку на потрібний
лад. Він грав, не дивлячись у ноти, часто імпровізуючи.
Так виник цей поширений жанр камерно-інструментальної
музики.
Прелюдія — жанр камерно-інструментальної музики; п’єса
вільного, імпровізаційного характеру.
Прелюдія може бути інструментальним вступом до іншого
музичного твору або ж самостійною п'єсою, зокрема для
клавесина, фортепіано або органа.
Прослухайте Прелюдію ре мінор Й. С. Баха
Домашнє завдання
- Що нового ви дізналися про жанр прелюдії?
- Самостійно дослідіть, до якої групи інструментів належить клавесин.
https://meet.google.com/pqr-goms-axs
https://meet.google.com/pqr-goms-axs
https://meet.google.com/pqr-goms-axs
https://meet.google.com/pqr-goms-axs
.jpg)
Камерна музика виникла в домашньому середовищі й
призначалася для вузького кола слухачів» Пізніше вона
виконувалась у спеціальних концертних залах.
Спочатку в камерно-інструментальній музиці набули поширення
невеличкі п’єси, нерідко танцювальні» Жанри сонати, квартету,
квінтету та інших ансамблів остаточно сформувалися у
творчостітаких відомих композиторів, як Йозеф Гайдн,
Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг ван Бетховен.
У виконанні таких творів велике значення належало
фортепіано, скрипці та іншим струнним інструментам.
Кілька століть тому будь-який концерт або виступ музиканта
розпочинався прелюдією, тобто коротким твором, що передує
головному. Поки збиралися слухачі, виконавець задумливо
перебирав клавіші, налаштовуючи себе і публіку на потрібний
лад. Він грав, не дивлячись у ноти, часто імпровізуючи.
Так виник цей поширений жанр камерно-інструментальної
музики.
Прелюдія — жанр камерно-інструментальної музики; п’єса
вільного, імпровізаційного характеру.
Прелюдія може бути інструментальним вступом до іншого
музичного твору або ж самостійною п'єсою, зокрема для
клавесина, фортепіано або органа.
У творчості Йоганна Себастьяна Баха клавірна прелюдія
зазвичай виконувала роль своєрідного вступу до фуги — більш
складного поліфонічного твору. Цикли прелюдій і фуг
композитор писав у всіх тональностях, об'єднавши їх у два
томи під назвою «Добре темперований клавір» («ДТК»).
Дайте відповідь на питання
- Що таке прелюдія?
Прослухайте Прелюдію ре мінор Й. С. Баха
Домашнє завдання
- Що нового ви дізналися про жанр прелюдії?
- Виконуйте пісню "Посміхайтеся" в режимі караоке
https://meet.google.com/pqr-goms-axs
Вокально-хорові та інструментальні твори композитори
часто об’єднують у цикли. Пригадаймо інструментальний
цикл Каміля Сен-Санса «Карнавал тварин». Музика цього
твору
сповнена гумору, у ній наслідуються голоси тварин.
Найулюбленіша п'єса багатьох шанувальників творчості
К, Сен-Санса — «Лебідь». У головній темі цього твору,
яку виконує віолончель, змальовується граціозний рух
лебедя на
воді.
Прослухайте К.Сен - Санс - "Лебідь"
Прослухайте Бенджамін Бріттен "Вінок колядок". Частина 1 "Ласкаво просимо Небесний Царю".
Бенджамін Бріттен "Вінок колядок". Частина 2
"Це маленьке Дитя"
Бенджамін Бріттен "Вінок колядок". Частина 5
"Колискова".
Бенджамін Бріттен "Вінок
колядок". Частина 10 "Возблагодарім Господа".
ПОРТРЕТ КОМПОЗИТОРА
Народився в графстві Суффолк, у родині лікаря. У дитинстві виявив музичні здібності і почав займатися музикою під керівництвом матері, любительки-піаністки й активної учасниці місцевого хорового гуртка. Перші невеликі п’єски, навіяні враженнями родинного життя, з’явилися рано — у 8-річному віці. У 12 років Бенджамін написав «Просту симфонію» для струнного оркестру, а в 16 — вступив до Королівського музичного коледжу (консерваторії). Підчас навчання написав чимало хорових, симфонічних і камерних творів, зокрема і кілька дитячих пісень. Відтоді автор постійно звертався до музики для дітей.
Своє перше місце роботи молодий композитор отримав у кінокомпанії документальних фільмів, де був невеликий інструментальний ансамбль. Завдяки роботі в кіно Бріттен навчився писати музику швидко, навіть коли не було натхнення, і на різні, часто зовсім не поетичні сюжети (наприклад, про розвантаження судна).
У 1939 p., коли розпочалася Друга світова війна, Бріттен виїхав до Америки. Як відгук на трагічні події, що відбувалися в Європі, виникла кантата «Балада героїв» — присвячена боротьбі проти фашизму в Іспанії. Затри роки композитор повернувся на батьківщину й оселився в приморському містечку Олдбор. Там світ побачили кілька опер, зокрема «Пітер Граймс».
Митець також написав багато музичних творів для дітей і юнацтва. У виставі «Створюймо оперу» юні глядачі самі беруть участь.
- Пригадайте і поясніть, коли під час різдвяно-новорічних свят виконуються колядки, а коли — щедрівки. Чому?
Г.Ф. Гендель. «Алілуя» (хор из оратории «Месія»)
https://meet.google.com/pqr-goms-axs
У житті людини трапляються події, що викликають різні почуття:радість,печаль, гордість. Зообливою виразністю Їх може передати хорове митецтво. Співаючи, людина вкладає у виконання свої переживання і сподівання.Твори,що виконуютья великою групою співаків, мають особливе різнобарвне звучання.
Хорова музика завжди відігравала важливу роль у духовному житті людей.У давнину при монастирях інували співочі школи, діяльність яких сприяла поширенню хорового мистецтва, розвитку багатоголосного співу.
Хорова музика привертала увагу багатьох композиторів.Світової слави здобули хорові твори Дж. Палестріни, Й.С.Баха,
Г.Ф Генделя, та інших.
Українська хорова культура формувалася впродовж століть і досягла високого художнього рівня. До золотої скарниці українського музичного мистецтва увійшли хорові твори
Д.Бортнянського, М.Березовського, А. Веделя, М.Лисенка,
К. Стеценка,О. Кошиця та інших.
- У храмах часто звучить музика. Як гадаєте, чому?
- Яку роль відіграє музика у храмі?
Іноді у церкві може звучати пісня-молитва, а іншим разом музика супроводжує масштабне богослужіння і являє собою серйозний багаточастинний музичний твір.
Головне боголужіння в католицькій церкві називається месою. Вона присвячена споминам про Ісуса Христа і виконується хором у супроводі музичного інструмента органа
Меса - жанр духовної музики;багаточастинний хоровий твір, напианий на духовний текст.
Перегляньте відео та прослухайте Й. С. Бах
"Висока меса" 1 ч "Господи, помилуй"
Найчастіше це — не лише автор віршів і музики, а співак-виконавець й акомпаніатор водночас. Таких музикантів-виконавців називали бардами. Зазвичай барди супроводжували свій спів грою на гітарі.
- Яку музику, на вашу думку називають популярною?
Українка Анастасія Петрик стала переможницею фіналу дитячого пісенного конкурсу Євробачення-2012, випередивши конкурентів з великим відривом.
Софія Тарасова (Україна) Міжнародний конкурс дитячої пісні "Нова хвиля-2013".пісня "Намалюю тобі зорі"
https://meet.google.com/pqr-goms-axs
Виконуйте пісню "Диво-осінь" в режимі караоке
https://meet.google.com/pqr-goms-axs
камерно -вокальними жанрами.
Одним із найдавніших вокальних жанрів, що поширений
сьогодні в усьому світі, є гімн.
Гімн — жанр камерно-вокальної музики; хвалебний твір
урочистого характеру.
Перші гімни виконувалися як молитовні піснеспіви у храмах Давнього Єгипту. Як поетична й музична форма гімн був поширений і в Давній Греції, де виконувався хором або окремими співаками в супроводі кіфари.
Гімни присвячувалися богам, героям, переможцям, а тексти до
Згодом гімни набули статусу офіційних
музичних символів країн. Урочиста музика відображає духовність нації, а
патріотичні тексти гімнів прославляють державу.
Усі музичні жанри умовно можна поділити на дві великі групи —
вокальні й інструментальні. Наприклад, пісня, яку співають голосом, належить
до во кальних жанрів, а танець, який грають на скрипці чи баяні, — до
інструментальних» "У музиці існують твори, у виконанні яких поєднуються
спів і гра, вони належать до вокально-інструментальних жанрів. В опері звучать
співочі голоси, отже, панує вокальна музика. У балеті можна почути
інструментальну музику. Водночас вистави й опер, і балетів ми сприймаємо зі
сцени музичного театру, тому ці жанри належать до музично-театральних.
Існують музичні
жанри, що здатні втілювати монументальні проекти, наприклад симфонія або
ораторія, тому вони досить масштабні за формою, грандіозні за змістом. Інші
музичні жанри, зокрема п'єси-мініатюри та романси, композитори використовують
для вираження внутрішнього світу людини, її захоплень і почуттів. Вони належать
до камерної музики.
Жанр — рід творів
мистецтва, їхній розподіл за певними особливостями, що виявляються у змісті та
формі.
Камерна музика —
твори, призначені для виконання невеликим складом музикантів.
1. Визначте, на яких ілюстраціях зображено виконавців вокальної
музики, а на яких — інструментальної. Відповіді запишіть в зошит.
***
Музичному мистецтву притаманна неповторна, чарівна мова звуків, інтонацій. Вона вирізняється з-поміж «мов» інших мистецтв особливою емоційною глибиною» Тому й не дивно, що в музиці впродовж тисячоліть сформувалася палітра жанрів: пісня і танець, опера і симфонія тощо. Відмінність між музичними жанрами полягає передусім у змісті та формі, й, звісно, у впливі на слухачів. Адже твори різних музичних жанрів викликають різні почуття і думки.
Прості вокальні жанри музики виникли, щойно людина навчилася спілкуватися з іншими за допомогою звуків. Багато з давніх жанрів вокальної музики живуть і нині — вони збереглися в побуті й мистецтві народів світу. До таких жанрів належить колискова.
Сьогодні, як і тисячі років тому, її мелодії наспівують дітям перед сном.
2. Спробуйте виконати вокалізом свою улюблену колискову (наспівуючи мелодію без слів голосними звуками, наприклад «а-а-а») із заколисуючою інтонацією.
***
Пісня супроводжує людину завжди — і в радості, і в смутку. В усі
часи пісні із життєстверджувальними й піднесеними інтонаціями підбадьорювали
захисників своєї Вітчизни, які вирушали в бій з ворогом. Піснями в мажорному
ладі й запальними танцями супроводжували ся народні й сімейні свята, гуляння
тощо. Сьогодні неможливо уявити народ, у музичній скарбничці якого не було б
пісень, створених його предками. Адже, окрім надзвичайної мелодійності, народна
пісня сповнена мудрості, у ній закладена історична пам'ять.
3. Поміркуйте, у чому виявляються особливості народної пісні.
Пригадайте, які бувають народні пісні.
Коли, як і хто їх виконував?
Мова народних
мелодій різних країн розвивається впродовж тисячоліть. Людина змалечку чує
фольклорні інтонації тієї місцевості, де вона живе. Тож коли мова композиторів
пов'язала з фольклором, насамперед з піснею і танцем, її легко зрозуміти. Митці
виокремлюють найяскравіші та найцікавіші елементи народних пісень і танців,
збагачують їх новими музичними фарбами, надають вишуканого звучання. Такі
музичні твори легко сприймаються і розуміються слухачами, які з дитинства
знайомі з творчістю свого народу»
4. Пригадайте, як називається композиторське прикрашання
народної пісні.
Обробками народних
пісень захоплювалися й українські композитори, зокрема
Микола Лисенко, Микола Леонтович, Філарет Колесса та інші. А відомий
німецький композитор Людвіг ван Бетховенстворив досить незвичний пісенний
«музей». Він зібрав та обробив оригінальні народні пісні: шотландські,
ірландські, польські, швейцарські, італійські тощо.
Пісенний фольклор
використовується в музиці різних жанрів. У народній творчості зазвичай пісню
виконують без інструментального супроводу. А от у професійній навпаки — пісенні
мелодії виконують у супроводі інструмента. Так, в інструментальній музиці
поширені п'єси з такими назвами, як «Мелодія» або «Пісня»»
5. Перегляньте уважно відеоурок та виконуйте завдання.
Домашнє завдання.
Тема уроку. ЖАНРИ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ.
Тема уроку. МУЗИЧНО- ТЕАТРАЛЬНІ ЖАНРИ:
Балет — слово французького походження з італійськими коренями, що означає «танець». Тобто балет — це музична вистава, зміст якої втілено засобами танцю. Цей синтетичний жанр творчості поєднав драматичне, музичне, хореографічне та образотворче мистецтво.
Балет — музично-театральний жанр; твір, зміст якого виражено в музично-хореографічних образах.
Балет виник в Італії, де на карнавалі полюбляли ставити веселі танцювальні сценки. А у Франції розквітнув пишний і урочистий придворний балет. Саме французькі хореографи, з-поміж яких виявилося чимало справжніх майстрів, створили специфічну мову хореографічного мистецтва».
Балет складається із класичного танцю, характерного танцю і пантоміма, за допомогою якої танцівники «розмовляють» один з одним. У сучасному балеті застосовуються також рухи, запозичені з гімнастики й акробатики.
Пригадайте, чим відрізняються класичний і характерний танці. Якому з них притаманні витонченість і граційність, а якому — рухи, що відтворюють народні танці? Поясніть роль пантоміми в балеті.
Балетний жанр приваблював багатьох українських композиторів, зокрема, Євген Станкович написав балети «Ніч перед Різдвом» затвором М. Гоголя, «Ольга», «Вікінги» та «Володар Борисфену» на історичні сюжети.
В Україні балетні вистави, опери й оперети можна подивитися в музичних театрах Києва, Одеси, Львова, Донецька, Харкова, Дніпропетровська, а також у Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей та юнацтва — спеціальному музично-театральному закладі для дитячої аудиторії глядачів.
Театр опери та балету для дітей та юнацтва (м. Київ, Україна)
Балет Арама Xачатуряна «Спартак» за мотивами однойменного роману Рафаелло Джованьолі став одним із популярних творів цього жанру. Він увійшов до репертуару балетних труп кращих музичних театрів світу.
Основа драматургії балету «Спартак» — протистояння двох сил: римських легіонерів і повсталих гладіаторів на чолі зі Спартаком. У музиці балету втілилися найхарактерніші особливості творчості Арама Хачатуряна: яскраві музичні теми-образи, що миттєво запам'ятовуються, своєрідна виразна мелодика, у якій європейські інтонації' органічно поєднуються зі східними, контраст і динамізм у розвитку музики.
Прослухайте фрагмент балету Арама Хачатуряна, «Спартак» («Адажіо»)
- Висловте своє ставлення до музики балету.
- Які емоції вона викликає?
СТИСЛИЙ ЗМІСТ БАЛЕТУ «СПАРТАК»
Римський полководець Красс повертається з походу, і радісна юрба вітає легіонерів з перемогою. У золоту колісницю Красса запряжені полонені раби. Серед них — Спартак і його кохана Фрігія.
На ринку рабів велетня Спартака купує власник школи гладіаторів. Йому доводиться купити й Фрігію, адже Спартак воліє вбити себе, але не розлучатися з дружиною.
У жорстокому бої гладіаторів на арені цирку Спартак, виявляючи дивовижну хоробрість, перемагає під оплески натовпу, але відмовляється добивати поверженого.
Гордий і мужній Спартак не може виносити приниження і вирішує боротися. У казармі полонених гладіаторів він закликає до повстання. В'язні вириваються на свободу. Народ проголошує Спартака своїм вождем. До повстанців приєднуються пастухи.
Перемогу за перемогою здобувають війська Спартака. Але ворог задумує підступний план помсти: посіяти розбрат у таборі повстанців і заманити їх у пастку. У нерівному бою з легіонерами гладіатори зазнають поразки, Спартак б'ється до останнього подиху…
Уночі на полі битви з'являється його кохана, скорботна Фрігія, вона оплакує загиблого Спартака, сповнена віри в безсмертя його подвигу.
Сцени з балету «Спартак» у Донецькому національному академічному театрі опери та балету ім. А. Б. Солов'яненка
Арам Ілліч Хачатурян:
«Нема і не може бути музики без національного початку».
Арам Ілліч Хачатурян (1903 — 1978) — вірменський композитор, диригент і педагог, музичний і громадський діяч, лауреат багатьох державних премій, нагороді відзнак. Народився в селі Коджори поблизу Тифлісу (нині — Тбілісі). З дитинства любив музику, у школі грав на фортепіано, горні та тубі. Проте батьки не схвалювали його захоплення, і серйозно займатися музикою він почав лише в 19 років.
У 1921 р. Хачатурян приїхав до Москви, став студентом Московського університету, але покинув його, щоб здобути професійну музичну освіту. Він навчався в Гнесінському музичному училищі по класу віолончелі та фортепіано. Після закінчення (з відзнакою) Московської консерваторії по класу композиції та аспірантури почав писати камерно-інструментальну й симфонічну музику. У його спадщині — сюїти, тріо, сонати, симфонії, концерти для різних інструментів.
Уславлений «Танець із шаблями» з балету «Гаяне», прем’єра якого відбулася 1942 р. в Ленінграді, приніс композитору всесвітню славу. Не менший успіх мав його балет «Спартак». Митець плідно працював у театрі й кіно, писав музику до вистав і багатьох кінофільмів. Він часто виступав як диригент, з успіхом гастролював з авторськими концертами. Хачатурян викладав композицію в Московській консерваторії та в Інституті ім. Гнесіних, він виховав плеяду талановитих учнів, які стали відомими композиторами.
Пам’ятник А. Хачатуряну в м. Єревані (Вірменія)
- - - -
Що може бути веселішим за оперету з її захоплюючим комічним сюжетом і яскравими мелодіями та запальними танцями? Оперети, або споріднені з ними музичні комедії належать до легкої, розважальної музики. Назва жанру оперети в перекладі з італійської буквально означає «маленька опера». Вона також наслідує багато традицій серйозної музики. Як і в опері, відкриває виставу увертюра, звучать арії і дуети головних героїв, ансамблі та хорові сцени в супроводі оркестру. Проте музичні номери тут простіші й коротші, ніж в опері. Натомість у драматургії спектаклю збільшується значення танцювальних епізодів. Окрім комічного місту, головна відмінність від опери полягає в тому, що музика в опереті чергується з розмовними діалогами.
Оперета — жанр театрально-музичного мистецтва; вистава, переважно розважального характеру, що поєднує розмовні діалоги, вокальну та інструментальну музику, хореографію й естрадне мистецтво.
Незважаючи на італійське ім'я, батьківщиною оперети є Франція. Цей музично-театральний жанр виник з коротких інтермедій на побутові теми, які виконувалися в антрактах вистав великих драматичних творів. Започаткував цей жанр композитор і диригент Жак Оффенбах, який відкрив у Парижі маленький театр «Буфф-Паризьєн» для постановки комічних вистав нового типу. Історія жанру сягає 1858 р. — прем'єри оперети «Орфей у пеклі». Протягом наступних двадцяти років Ж. Офенбах поставив у своєму театрі 89 оперет.
В опереті поєдналися лірика й буфонада, гостра сатира й побутовий міський фольклор. Новий жанр наповнив театральні зали звучанням мелодій побутових танців — граційного вальсу, веселої польки, стрімкого галопу і запального канкану, який прийшов із кабаре.
Найбільшого розвитку оперета досягла у Відні, у музичній столиці Європи. Австрійський композитор Йоганн Штраус (син), який отримав титул «короля вальсів», написав 16 оперет, найвідоміші з яких — «Летюча миша» і «Циганський барон». Життєрадісні й мелодійно яскраві оперети створили угорські творці так званої «нововіденської оперети» — Ференц Легар («Весела вдова») та Імре Кальман («Сильва», «Принцеса цирку»).
Жанр музичного твору, зокрема й театрального, не завжди легко визначити однозначно.
В українській культурі жанр оперети почав формуватися у творчості Семена Гулака-Артемовського і Миколи Лисенка — авторів музичних комедій. Музична комедія, або комічна опера, схожа з оперетою за жанровими ознаками. Наприклад, відому оперу «Запорожець за Дунаєм»Гулака-Артемовського за змістом і характером образів, наявністю розмовних діалогів цілком можна віднести до оперети. Саме цей жанр нагадує «Енеїда» М. Лисенка, написана за однойменною поемою класика української літератури Івана Котляревського. Твір дивовижно поєднує високу античну тематику зі стихією українського народного гумору Такий жанр умовно називають й оперою-сатирою, і музичною комедією, й оперетою.
Усі ці споріднені жанри — оперети, музичні казки, мюзикли — складають репертуар театрів оперети або театрів музичної комедії.
Київський національний академічний театр оперети
Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного
Засновником української модернової оперети став композитор Ярослав Барнич. Він збагатив цей жанр українськими образами й темами, чарівними піснями, сучасними танцювальними ритмами. Пісня-танго «Гуцулка Ксеня» з однойменної оперети стала однією з найпопулярніших українських пісень XX ст.
- Прослухайте : Ярослав Барнич, пісня «Гуцулка Ксеня»
(у виконанні ансамблю «Веселі музики» Національної філармонії України).
- Опишіть свої враження від прослуханого твору.
- Поміркуйте, завдяки яким музичним якостям пісня «Гуцулка Ксеня» широковідома в усьому світі.
Попурі — інструментальна п’єса, яка складається з мелодій народних пісень і танців, популярних мотивів опер, оперет, балетів, кінофільмів; ці мотиви швидко (мозаїчно) змінюються.
Ярослав Васильович Барнич
(1896-1967)
Український композитор, диригент, педагог, громадський діяч. Народився в с. Балинцях поблизу Коломиї (Івано-Франківської обл.) у родині вчителя. У дитинстві опанував гру на скрипці. Закінчив Львівський вищий музичний інститут імені М. Лисенка, де студіював диригування, скрипку і фортепіано, музично-теоретичні дисципліни.
Разом із М. Гайворонським організував струнний квартет Українських січових стрільців. Працював у різних навчальних закладах Галичини (гімназіях, семінаріях, музичних інститутах), був музичним керівником театральних колективів, диригував хором «Баян», оркестром філармонії, Львівського оперного театру; створив Гуцульський ансамбль пісні і танцю.
З 1944 р. Я. Барничжив і працював у Німеччині, аз 1949 р. —у США. Працював викладачем скрипки й теоретичних дисциплін у містах Клівленді й Лорейні, у філіях Українського музичного інституту, відкритого в Нью-Йорку. Упродовж п’ятнадцяти років був художнім керівником і диригентом Українського хору ім. Т. Шевченка (Клівленд, США). Здійснив понад 100 концертів і сценічних постановок.
Основні жанри творчості митця: оперети («Дівча з Маслосоюзу», «Шаріка», «Пригода в Черчі», «Гуцулка Ксеня»), сюїта для оркестру, твори для фортепіано, хори, пісні.
Домашнє завдання
1.Розкажіть про жанрові особливості балету.
2. Схарактеризуйте жанр оперети, порівняйте його особливості з іншими музично-театральними жанрами (оперою, мюзиклом).
2. Поцікавтеся історією створення пісні «Гуцулка Ксеня» з оперети Ярослава Барнича.
Тема уроку. КОНЦЕРТ. ФАНТАЗІЯ.
Пригадайте, що вам відомо про музичний
жанр концерту. Чи пам'ятаєте, що цей термін перекладається з латинської мови як
«змагання»? А хто з ким змагається?
Твори, які називаються «концертами»,
уперше з'явилися в Італії як вокальні, а не інструментальні. Однак у їх
виконанні могли брати участь й інструменти. Згодом концертом почали називати
твори для голосу в супроводі інструментального акомпанементу; виникли хорові
концерти.
Концерт — жанр
симфонічної музики; музичний твір, що зазвичай складається з трьох частин і
призначений для виконання одним або кількома інструментами та оркестром.
Принцип «змагання» поступово проникав
і в суто інструментальну музику. Зіставлення звучання всього ансамблю (тутті) з
декількома інструментами (соло) стало основою кончерто гроссо — жанру, що
отримав поширення у творчості А. Вівальді, Й.-С. Баха та інших.
Згодом склався також тип сольного
тричастинного концерту для клавіру, скрипки та інших інструментів у супроводі
оркестру. Яскравого втілення він набув у творчості В.-А. Моцарта, Л. ван
Бетховена.
Темп першої частини концерту, як
правило, рухливий, другої — повільний. Музика другої частини виражає піднесені
роздуми — споглядання. Третя частина — фінал — швидка, життєрадісна, нерідко
пов’язана з народно-жанровими джерелами. Так будується концертний цикл, який
утвердився у творчості композиторів-класиків. Пізніше з'явилися одночастинні
концерти (Ф. Ліст, Д. Бортнянський).
Але термін «концерт» має й інше
значення. Неважко здогадатися, що слово «концерт» позначає й особливу форму
презентації музики: це публічне виконання музичних творів за заздалегідь
оголошеною програмою, яке відбувається в спеціально обладнаному для цього
приміщенні — у концертних залах або філармоніях.
Прослухайте:
Алессандро Марчелло, Концерт
ре мінор для гобою і струнних.
Дмитро Бортнянський, Концерт ре мажор
для чембало (фортепіано) з оркестром.
Порівняйте прослухані твори, тембри
солюючих інструментів, характер музики.
МУЗИЧНИЙ
КАЛЕЙДОСКОП
У 2012 р. у одній з філармоній
пройшов незвичний концерт, присвячений 100-річчю з дня народження Джона
Кейджа —американського композитора, письменника, філософа і
художника-авангардиста.
Концерт тривав понад три з
половиною години. До нього увійшли п’єса «Кінець» для восьми черевиків,
«Мелодія» для двох целофанових пакетів у супроводі ансамблю звичних предметів
побуту (фаянсових склянок, порожньої кавової банки, ситечка для чаю…) і фрагменти
«Лекції про ніщо».
А почалося все в
1952 p., коли світ почув славнозвісну п’єсу «4’33», що являє собою 4
хвилини і 33 секунди тиші. Однак тиша в цьому творі не рівнозначна повній
відсутності звуку, оскільки Кейдж прагнув привернути увагу слухачів до природних
звуків того середовища, у якому виконується композиція.
Твір «Без назви», виконаний за участю
художника Р. Раушенберга, танцюриста і хореографа М. Каннінгема та інших, став
прототипом жанру «хеппенніг», у якому видовищні й музичні елементи поєднуються
із спонтанними рухами танцівників.
Вірші В. Кленца
1. Із ранку аж до нині
Хтось грає у дворі,
Я слухаю охоче
Ці візерунки гри.
Дивуюся: а хто ж він,
Скрипаль чудовий цей,
Що грає буз утоми,
Чарує всіх людей? (Двічі)
Приспів:
Милий наш скрипалику,
Чуєм навіть здалеку:
Дуже гарна гра —
Рада дітвора. (Двічі)
2. Мені сказала ненька —
Щоб ти, синочку, знав,
Це коник зелененький
Десь скрипочку узяв.
Луна собі з травички
Мелодія його
Для тебе і для мене,
Для світу усього. (Двічі)
Приспів.
Чи
полюбляєте би фантазувати? Імовірно, немає на світі
такої людини, яка б ніколи не мріяла
або не фантазувала. У музиці є навіть п'єси, які так і називаються — фантазії.
Фантазія — жанр інструментальної
музики, зокрема симфонічної; твір вільної форми фантастичного змісту.
У минулому композитори намагалися
надати своїм композиціям чітко визначеної форми, наприклад, рондо або сонати.
Якщо композитор відчував потребу у
вільному вираженні своїх вражень, уявлень та емоцій поза межами усталених форм,
чудовим виходом для нього було звернутися до фантазії — найбільш вільної форми
з-поміж інших.
Назва цього жанру походить від
грецького слова «фантас», що означає «уява». Із плином часу фантазія набуває
дедалі вільнішого характеру, образні межі її розширюються.
Оскільки композиція іменувалася
«фантазією», митець мав змогу відійти від канонів, властивих музичним формам.
Тому його не можна було звинуватити в порушенні усталеної музичної структури,
оскільки фантазії її не мали.
У фантазії композитор презентує
слухачеві головну музичну тему на самому початку твору, далі — ніби імпровізує
на задану тему, змінюючи засоби музичної виразності. Митець продовжує музичний
розвиток так, як підказують йому серце, власні почуття й емоції, уява і
фантазія.
Прослухайте:
Вольфганг Амадей Моцарт, Фантазія
ре мінор (у фортепіанному виконанні й у виконанні оркестру під керівництвом
Поля Моріа).
Порівняйте фортепіанну й оркестрову версії виконання фантазії.
Які нові якості надає музиці В.-А. Моцарта її сучасна оркестрова інтерпретація?
Музика, як і будь-яке інше
мистецтво, передає думки, почуття та уявлення того, хто її створив.
Порівняйте звучання музичної фантазії із живописними фантазіями митців.
К. Тейлор. Дитячі фантазії
Прослухайте:
Ян Сібеліус, Симфонічна поема «Фінляндія».
Схарактеризуйте особливості форми та розвитку
Відомий композитор Ян Сібеліус
увійшов в історію симфонічної музики як творець жанру програмної симфонічної
поема. Ця назва викликає миттєві асоціації з атмосферою поезії і наочно
відображає зв'язок музики і літератури. Жанру поеми, які фантазії, притаманний
вільний розвиток музики.
Ян
Сібеліус (1865—1957) — фінський композитор шведського походження. За життя
отримав світове визнання як композитор-симфоніст, автор симфонічних поем, сюїт,
симфоній, а також інших вокальних та інструментальних творів. На його честь
були названі численні вулиці, парки, а також щорічний музичний фестиваль
«Тиждень Сібеліуса». У 1939 р. альма-матер композитора, Музичний інститут, що у
столиці Фінляндії, отримав назву Академії імені Сібеліуса.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Схарактеризуйте особливості жанру концерту.
2. Схарактеризуйте музичний жанр концерту, його циклічну форму.
3. Поясніть відмінність між тлумаченнями «концерт — твір» і «концерт — захід».
Музика - джерело радості мудрих людей. Вона здатна викликати в народу гарні думки, вона глибоко проникає в його свідомість і легко змінює вдачу та звичаї.
Сюнь Цзи,
давньокитайський філософ
Упродовж багатьох століть розвитку музичного мистецтва сформувалися симфонічні жанри: симфонія, увертюра, симфонічна поема і фантазія, картина, а також концерт Вони беруть початок від появи симфонічного оркестру (середина XVIII ст.) — великого колективу музикантів, які грають на різних інструментах під керівництвом диригента.
Кількість звуків та їх найрізноманітніших поєднань, що може відтворити оркестр, майже необмежена, і, можливо, саме тому багато композиторів приберігають свої найзаповітніші музичні ідеї для оркестру, адже це — унікальний колективний інструмент.
Тривалий час план розташування інструментів в оркестрі змінювався відповідно до кількості музикантів у кожній групі, акустики концертного залу, де відбувався концерт тощо. Відомий диригент Леопольд Стоковський запропонував стандартний план розміщення музикантів, який назвали «американським». Стоковський розмістив усі скрипки ліворуч бід диригента, віолончелістів — праворуч. А кількість виконавців на духових інструментах збільшив удвічі. Таке розташування музикантів - виконавців використовують у більшості оркестрів світу.
Симфонічний оркестр Шведського радіо
МУЗИЧНА СКАРБНИЧКА КАЗОК І ЛЕГЕНД
ЯК БУВ СТВОРЕНИЙ СИМФОНІЧНИЙ ОРКЕСТР
(За А. Лопатіною, М Скребцовою)
Люди дуже любили фею Музики і створили для неї безліч чудових музичних інструментів. Не сподобалося це злій Какофонії, і вона вирішила: «Треба зробити так, щоб усі інструменти намагалися один одного перекричати, і тоді буду правити світом я, Какофонія, а не фея Музики». Вирішила Какофонія посварити всі інструменти один з одним. Вона прилетіла до скрипочки і сказана, улесливо посміхаючись:
— Як проникливо ви співаєте! Ніхто не може зрівнятися з вашою співучістю, навіть людський голос.
Задерла вгору носа скрипочка, а Какофонія одразу ж доповіла альту, віолончелі й контрабасу:
— Скрипка вважає себе найкращою, та насправді ви більші за неї, і голоси ваші сильніші.
Потім Какофонія низько вклонилася роялю:
— Пане Роялю, ви великий артисті можете замінити всі музичні інструменти. Ви сам можете виконати будь-яку музику, від найтонших звуків капели до гуркоту грому.
Потім Какофонія полетіла до духових інструментів й улесливо зауважила:
— Тільки у вас, флейто, душа ніжна і переливчаста, немов спів солов'я на світанку.
— Милий гобоє, ваш друг кларнет запевняє, що ваша музика холодна, і ви не вмієте надавати звукам наростання і затухання, як він, — прошепотіла Какофонія на вушко гобою.
Так літала Какофонія від одного інструмента до іншого, прагнучи зруйнувати їхню дружбу. Мідним духовим інструментам Какофонія сказала, що їхня гра має більш насичене і яскраве звучання, ніж дерев'яних духових інструментів. Барабанові, литаврам і мідним тарілкам Какофонія оголосила, що інші інструменти зневажають їх через відсутність мелодійності.
Какофонія лестила так уміло, що всі музичні інструменти образилися один на одного і побігли скаржитися феї Музики.
— Феє, ти негайно повинна обрати серед нас найкращий музичний інструмент, — задзеленчали, засурмили, загуркотіли і загриміли разом усі інструменти.
— Це якась какофонія. Я зараз оглухну від вашого крику, — вигукнула фея Музики. — Ви всі чудові! Кожен музичний інструмент має основний звук, що відображає цей інструмент найліпше. Разом ці звуки створюють красу музики.
Але музичні інструменти не слухали пояснень феї Музики.
— Гаразд, тоді нехай обирає людина, — вирішила фея. — Вона стане композитором й отримає чарівну силу записувати нотами звуки, кольори й відтінки музики. Для кого з вас композитор напише музику, той і буде кращим.
Зраділи інструменти і стали з нетерпінням чекати, коли людина напише музику. Кожен із них мріяв, що композитор напише музику саме для нього.
Нарешті музика була готова. Вона називалася партитурою. Музичні інструменти з подивом дізналися, що всі їхні голоси включені до цієї партитури. Окрім того, вони побачили, що нову музику треба виконувати не соло, а гуртом. Наприклад, для виконання потрібні були дві групи скрипок, велика група віолончелей, груп а альтів і груп а контрабасів.
— Якщо ми гратимемо всі разом, вийде якась какофонія, — обурено задзеленчали, загуркотіли і загуділи музичні інструменти.
— Вийде не какофонія, а гармонія. Для кожного з вас я написав, у якому темпі й коли вступати, — заспокоював музичні інструменти композитор, однак ті хвилювалися все більше й більше.
— Феє Музики, я написав симфонію «Музика світів», але музичні інструменти не розуміють, що для неї потрібні всі фарб и і відтінки звуків! — вигукнув композитор.
— Тихше, мої любі, — попросила фея Музики. — Щоб зрозуміти, хто з вас найкращий, ви повинні спочатку виконати цю чудесну симфонію всі разом. Звісно, це важко, але вам допоможе диригент.
Фея Музики підвела до музичних інструментів диригента і вручила йому чарівну диригентську паличку. Ледь диригент повів своєї паличкою, наче чарівною, музичні інструменти слухняно замовкли і приготувалися слухати.
- Струнно-смичкові — основа нашого оркестру, — пояснив диригент. — Вони можуть і співати всі разом, як один великий інструмент із потужним голосом, і виконувати соло.
Струнні інструменти вишикувалися в ряди й почали вивчати свою партію.
— Характер дерев'яних духових інструментів суто індивідуальний. Тому ви будете співати свої партії по парах, — продовжив диригент
Задоволені флейти, кларнети, фаготи і гобої розійшлися парами й отримали свої ноти.
— Ви, мідні духові інструменти, усі разом виконаєте яскраву святкову мелодію, — велів диригент трубам, валторнам і тромбонам. — А ще валторна заспіває в симфонії мелодійне соло про красу природи, а труба підіграє їй своїм гучним голосом.
Радісно сяючи, мідні духові інструменти зайняли свої місця.
— Сподіваюся, я буду солістом? — боязко запитав рояль.
— Звичайно, у тебе королівська потужність сольного звучання, — погодився диригент — Але тобі доведеться грати разом з іншими інструментами також. Своїми потужними акордами ти підсилиш групу ударних, допоможеш струнним і духовим.
У відповідь рояль усміхнувся усіма своїми білими й чорними клавішами.
— І без вас, ударні інструменти, оркестрові, звісно, не обійтися. Без ритму музика не може існувати, — сказав насамкінець диригент.
Барабан вибив радісну дріб, а мідні тарілки весело дзенькнули. Радісні і заспокоєні інструменти почали репетирувати свої партії. Звісно, грати злагоджено, яскраво і натхненно було нелегко. То спізнювалися вступити труби, то скрипки співали мляво й нудно.
Але диригент терпляче і дбайливо поправляв усіх. Нарешті настав день концерту. Диригент змахнув паличкою і… Зазвучала музика світів! Вона, немов величезна хвиля, підхопила серця слухачів і потягла за собою, то піднімаючи до зірок, то кидаючи їх у морську безодню. І ніхто не помітив, як повільно розтанула і зникла без сліду зла Какофонія.
Симфонія — жанр симфонічної музики; твір для симфонічного оркестру, побудований на контрастних частинах (переважно чотирьох).
Як ви пам'ятаєте з уроків музичного мистецтва в 5 класі, симфонія — це масштабний твір для оркестру, який зазвичай складається з чотирьох частин. Перша частина циклу — швидка й енергійна (написана зазвичай у формі сонатного алегро), друга — повільна, іноді меланхолійна (сумна, задумлива), третя — більш швидка і витримана у тридольному розмірі (менует або скерцо), а четверта — фінал — швидка, піднесена, нерідко урочиста.
Прослухайте:
Йозеф Гайдн, «Прощальна симфонія» або Симфонія № 101 «Годинник»
Франц Йозеф Гайдн:
«Знайдіть гарну мелодію - і ваша композиція, якою вона не була б, вийде чудовою!»
Франц Йозеф Гайдн (1732—1809) — австрійський композитор, один із
засновників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет. Народився в
с. Рорау поблизу угорського кордону. З 5-річного віку хлопчик навчався музиці
та хоровому співу.
У молоді роки
прислуговував у будинку італійського композитора Нікколи Порпора, однак і там
намагався заповнити прогалини у своїй музичній освіті. У цей період митець
написав першу оперу. У 1761 р. Гайдн стае другим капельмейстером при
дворі князів Естергазі — однієї із найвпливовіших аристократичних родин
Австро-Угорщини. Тут він писав музику, керував оркестром, ставив опери. У
1781 р. Гайдн зустрів В.-А.Моцарта, з яким невдовзі
затоваришував. Останні роки його життя минули у Відні, де він познайомився
з Л. ван Бетховеном і взяв його в учні.
Творчий доробок
композитора вражає: 24 опери, 104 симфонії, 83 струнні квартети, 52 фортепіанні
сонати, увертюри, марші, танці, дивертисменти для оркестру й різних
інструментів, концерти, п’єси для клавіру й інших інструментів, ораторії,
пісні, канони, обробки шотландських, ірландських, валлійських пісень для голосу
з фортепіано (скрипки або віолончелі) тощо.
Ознайомтесь з піснею "Добрий маг" О. Шпак
1. Жив на узліссі старий чарівник,
Різні бажання здійснити він міг.
Дивні казки він писав для дітей
Та від зорі чаклував цілий день.
Приспів:
Мріють дорослі і діти
Жити в казковім краю,
І з добрим магом дружити,
Мрію здійснити свою.
2. Знав чарівник, в чому щастя було, —
Просто всім треба творити добро.
І до дітей мудрий маг прямував,
Чудо-казками дітей він навчав.
Приспів.
3. Вчитись у мага прийшло хлопченя,
Та хитрий маг малюку промовля:
«В школу іди здобувати знання,
Будеш таким же розумним, як я».
Приспів.
Увертюра — це жанр
симфонічної музики. У перекладі з французької мови увертюра означає «початок»,
або «відкриття». Увертюра виконується перед початком опери, балету, кінофільму тощо. Також
це може бути окремий самостійний твір.
Увертюра — жанр
симфонічної музики; твір для оркестру або вступ до опери, балету, кінофільму тощо.
Завдання будь-якої
увертюри — створити настрій, налаштувати глядачів до сприйняття опери чи
балету, підготувати їх до того, що відбуватиметься на сцені. Ту ж саму роль виконує
й увертюра до кінофільмів. Спробуйте пригадати хоча б одну кінострічку, під час
титрів якої не звучить музика. Навряд чи це вдасться, адже увертюра в кіно
відіграє значну роль. Глядач, ще не побачивши першого кадру, за характером
музики може здогадатися, який за жанром фільм {комедія, драма тощо).
Багато композиторів
використовували в увертюрі мелодії з опери, до якої вона написана.
В історії музики відомо
про чималу кількість випадків, коли композитори створювали увертюри, що
перебувають у репертуарі оркестрів набагато довше, ніж опери. Тому й не дивно,
що такі увертюри стали самостійними, повноцінними музичними творами, які
виконуються окремо.
У XX ст. увертюри стали
оркестровими творами без певної форми, їх часто писали до святкових заходів.
Прослухайте увертюру М.Лисенка до опери "Тарас Бульба"
Дайте письмові відповіді на питання.
1.Пригадайте, які існують сімейства (групи) музичних інструментів
2.Схарактеризуйте темброву палітру звучання симфонічного оркестру.
3.Що таке симфонія?
4.З яких частин складається симфонічний цикл?
5.Що таке увертюра?
6.Які особливості цього жанру?
19.04.2022
Сюїта — жанр камер но-інструментальної
музики; твір, що складається з різних частин, об’єнаних спільним задумом чи
ідеєю.
Іноді для позначення такого твору
композитори використовували інший термін — партита. Історично першою
старовинною сюїтою була танцювальна, яку писали для одного інструмента або
оркестру. Спочатку б ній було два танці: велична павана і швидка гальярда.
Поступово композитори почали вводити в
інструментальні сюїти інші танці, наприклад, алеманду, гавот, буре, менует,
сарабанду, жигу, куранту. Усі ці салонні танці виконували на балах при
королівських дворах Європи.
Згодом композитори, зберігаючи головні
особливості цього жанру — циклічність побудови й контрастність частин, дають їм
інше образне тлумачення. Танцювальність стає необов'язковою ознакою. У сюїті
використовується най різноманітніший музичний матеріал, нерідко и зміст
визначається програмою. При цьому танцювальна музика не зникає із сюїти, а
навпаки, у неї вводяться нові, сучасні танці, наприклад, «Ляльковий кек-уок» із
сюїти К. Дебюссі «Дитячий куточок».
Нині доволі часто з'являються сюїти
для симфонічного оркестру, укладені з музики до театральних вистав, наприклад,
загальновідома й улюблена багатьма програмна сюїта Е. Гріга «Пер Гюнт».
Укладають сюїти з музики до балетів («Лускунчик» і «Спляча красуня» П.
Чайковського, «Ромео і Джульєтта» С. Прокофьева), опер («Казка про царя
Салтана» М. Римського-Корсакова), до кінострічок («Гамлет» Д. Шостаковича).
У вокальних сюїтах поряд з музикою
звучить і слово. Отже, сюїта — це жанр, що може належати і до
камерно-інструментальної, і до вокальної та симфонічної музики.
|
Тема уроку. Рондо.
3. Домашнє завдання.
1.
Знайти варіації на теми українських народних пісень.
Назви пісень записати в зошит та прослухати.
- Назвіть особливості жанру сонати.
- Із скількох части складається соната?
2.Тема уроку. Етюд
Коли живописець розпочинає працювати над картиною, він спочатку створює етюд,тобто невеликий малюнок з натури, який потім детально вивчає, щоб намалювати за ним високохудожній твір. У музиці також є етюди — невеликі п'єси, призначені для оволодіння певними технічними прийомами: пасажами, акордами, штрихами. Етюди — це наче спеціальні вправи для виконавців, наприклад, для юних музикантів. Прекрасну музику віртуозних, високохудожніх етюдів Ф. Шопена, Ф. Ліста, С. Рахманінова піаністи часто виконують на концертах.
3. Український композитор Віктор Степанович Косенко написав сюїту для фортепіано «Одинадцять етюдів у формі старовинних танців». Вона включає в себе п'єси різного характеру і настрою, однак об'єднані єдиним ліричним стилем композитора. Сам задум твору полягає у прагненні автора відродити сюїту з «придворних» танців різних народів, яка була поширена у старовинній європейській музиці. Так, у творі з'являються німецька алеманда, французькі куранта, гавот, менует, іспанська сарабанда, ірландська джига.
Віктор Степанович Косенко
(1895- 1937) український композитор, піаніст, педагог.
Народився в Петербурзі, у родині офіцера. Невдовзі після народження сина сім’я переїхала до Варшави, де минули дитячі та юнацькі роки композитора. Своє навчання В. Косенко розпочав у 10 років в гімназії, тоді ж брав приватні уроки у професорів Варшавської консерваторії. У 19-річному віці вступає до Петербурзької консерваторії. Тут він навчається одразу за двома напрямами: виконавським (клас фортепіано) та композиторським. Відповідно отримав два дипломи — піаніста і композитора.
Згодом переїхав в Україну, Житомир. Робота була В. Косенку до душі, адже відповідала його педагогічному хисту — він викладав гру на фортепіано в місцевій музичній школі. Окрім того, часто виступав у місті з концертами, і як піаніст-соліст, і як акомпаніатор, супроводжуючи виступи хорів і співаків. Упродовж цього часу він писав музику.
Невдовзі композитор отримав запрошення працювати викладачем Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (сьогодні — Київська національна музична академія ім. П. Чайковського). Тут викладав різні дисципліни і не полишав своєї виконавської діяльності.
Великий досвід піаніста-педагога спонукав до створення однієї з найкращих дитячих збірок — «24 дитячі п’єси для фортепіано», яку і сьогодні охоче виконують музиканти-початківці. Увесь світ дитини, з її радощами і сумними миттями, зацікавленням навколишнім середовищем, допитливістю, яскраво відображає музика цієї збірки. В. Косенко також писав романси, музику до німого кіно тощо.
4. Домашнє завдання.
- Надайте відповіді на запитання:
- Що таке етюд у музичному мистецтві?
- Порівняйте визначення слова етюд в музиці і в образотворчому мистецтві.
3. Скерцо (у перекладі з італійської — жарт) —
частина симфонії, сонати, квартета чи самостійна музична
п'єса у жвавому, стрімкому темпі, з гострохарактерними
ритмічними і гармонійними зворотами, переважно, в
тридольному розмірі. Зазвичай це п'єса стрімкого,
ритмічно-гострого руху.
Спочатку — невеличка інструментальна п'єса, скерцо з
початку XIX століття зайняло міцне місце в симфонії і сонаті,витіснивши звідти менует, але разом з тим стало розвиватися і як самостійний жанр. З цього часу присутній в більшост традиційних симфоній як одна з середніх частин (не початок і не фінал).
Незліченні скерцо демонструють різноманітні відтінки
музичного гумору. Склався цілий комплекс прийомів, здатний передавати такого роду задуми: жартівливі переклички мотивів, що перекидаються з регістра в регістр або від одного інструменту до іншого, всякого роду несподіванки — «сюрпризи», подача якихось простих явищ в незвичайному, дивному освітленні або ж їхній злам, зміщення і т. д.
Йоганн Себастьян Бах написав Сюїту №2 для струнних
інструментів і флейти,у якій останньою частиною є скерцо("Жарт")
4.Домашнє завдання.
Перегляньте "Марш Української Армії"
текст законспектуйте та вивчіть напам*ять
https://www.youtube.com/watch?v=V8sTTn1Fn5Y
2. Одним із найяскравіших композиторів ,хто творив у
Дебют музиканта відбувся в 1819 році. Через два роки Адам
У 1875 році Лист працює в основному в Угорщині, де він був
Після смерті Вагнера Козима продовжувала організовувати
31 липня 1886 Ференц Ліст помер у Байройті (Німеччина).
https://www.youtube.com/watch?v=vM0JlrsaU7E
Фредерік Францишек Шопен народився 22 лютого 1810 року (за іншими даними 1 березня 1810 року) в Желязовій Волі під Варшавою. Він жив у музичному оточенні і в 5 років уже самостійно виконував нескладні п'єси. Його першим педагогом був відомий музикант В.Живний, який виховав у свого учня гарний смак та любов до музичної класики.
Період найвищого розквіту творчості композитора – 1838–1846 роки. Саме тоді були створені найдовершеніші його твори в різних формах фортепіанної музики. Концертував він значно менше, а свої нові твори виконував у вузькому колі друзів, весь час присвячуючи композиторській діяльності.
Останні роки життя Шопена були ускладнені важким матеріальним становищем та хворобою легенів. Він майже припиняє писати музику. Останній концерт Шопен дав восени 1848 року в Лондоні на користь польських емігрантів.
Творчість Шопена – одне з найбільших досягнень польської та світової музичної культури.
Класичні зразки ораторій на античні та біблійні сюжети створив Ґеорґ Фрідріх Гендель («Самсон», «Геракл», «Месія», «Іуда Маккавей»).
прослухайте твір.https://www.youtube.com/watch?v=n5pG6ve5HUI
Середньовічні барди були професійними поетами-співаками, мандрівними або придворними. Вони об'єднувалися в цехи, виконували героїчні пісні-балади, бойові, релігійні і сатиричні пісні, елегії та інше.
Найвідомішим бардом був легендарний ірландець Оссіан (3 століття). Останнім ірландським бардом вважають сліпого музику на ймення Трейлех О'Карулань (ірл. Toirdhealbhach Ó Cearbhalláin) (1670–1738).
У XV столітті слово «бард» перейшло з шотландської в англійську мову і стало означати «блукаючий музикант». У європейській літературі слово бард стало синонімом поета.
«публічний виступ артистів по певній, заздалегідь складеній програмі. Види концерту — музичний (симфонічний, камерний, фортепіанний, скрипковий й ін.), літературний (художнє читання), естрадний (легка вокальна й інструментальна музика, гумористичні розповіді, пародії, циркові номери тощо.)»
Тема. Прелюдія. Елегія.
1.
Ознайомтеся з інформацією.
Камерна музика
виникла в домашньому середовищі й призначалася для вузького кола
слухачів» Пізніше вона виконувалась у спеціальних концертних залах.
Спочатку в камерно-інструментальній музиці набули поширення
невеличкі п’єси, нерідко танцювальні» Жанри сонати, квартету, квінтету та інших
ансамблів остаточно сформувалися у творчості таких відомих композиторів, як
Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг ван
Бетховен. У виконанні таких творів велике значення належало фортепіано,
скрипці та іншим струнним інструментам.
Кілька століть тому будь-який концерт або виступ музиканта
розпочинався прелюдією, тобто коротким твором, що передує головному. Поки збиралися
слухачі, виконавець задумливо перебирав клавіші, налаштовуючи себе і публіку на
потрібний лад. Він грав, не дивлячись у ноти, часто імпровізуючи. Так виник цей
поширений жанр камерно-інструментальної музики.
Прелюдія — жанр камерно-інструментальної музики; п’єса вільного,
імпровізаційного характеру.
Прелюдія може бути інструментальним вступом до іншого музичного
твору або ж самостійною п'єсою, зокрема для клавесина, фортепіано або органа.
У творчості Йоганна Себастьяна Баха клавірна прелюдія
зазвичай виконувала роль своєрідного вступу до фуги — більш складного
поліфонічного твору. Цикли прелюдій і фуг композитор писав у всіх тональностях,
об'єднавши їх у два то ми під назвою «Добре темперований клавір» («ДТК»).
Я у світі музики: сприймаю, розумію
Йоганн Себастьян Бах, Прелюдія ре мінор з тому «ДТК» (у виконанні
Ванди Ландовської на клавесині та Ванесси Мей на скрипці).
Передайте свої враження від музики Й.-С. Баха. Поміркуйте про
імпровізаційні особливості жанру прелюдії.
2.
Дайте відповідь на питання
-
Що таке прелюдія?
-
Що таке елегія?
3.
Прослухайте прелюдію ре мінор Й.С.Баха https://www.youtube.com/watch?v=JRjh7umen-I&ab_channel=
Передайте свої
враження від музики
О́пера (італ. opera — «дія», «праця», «твір») — музично-драматичний жанр, що ґрунтується на синтезі музики, слова, дії. В опері сценічна дія органічно поєднується з вокалом(солісти, ансамблі, хор), та інструментальною (оркестр) музикою, досить часто — з балетом і пантомімою, образотворчим мистецтвом (гримом, костюмами, декораціями, світловими ефектами, піротехнікою тощо). У більшості випадків опери пишуться за літературними сюжетами. Основою вокальних номерів є текст, який називається лібретто.
Опера може складатися з кількох дій, дії можуть поділятися на сцени. Опери можуть будуватися з окремих вокальних форм, таких як арія, речитатив, вокальний ансамбль, хори, оркестрові номери (увертюра, антракти), або відрізнятися наскрізним розвитком, що не передбачає поділу на такого роду форми.
Опери розраховані на виконання оперними співаками в супроводі оркестру. В багатьох країнах світу існують спеціально обладнані будівлі для виконання опер — оперні театри.
А́рія (італ. aria — повітря) — закінчений за побудовою епізод опери, оперети, ораторії або кантати, який виконується співаком-солістом у супроводі оркестру. Класичні арії, як правило, писалися у трьохчастинній формі.
У драматургічному розвитку опери арія є важливим засобом музичної характеристики героя, передаючи його душевний стан, настрій (наприклад, А. Богдана «Гляньте, люди» в опері К. Данькевича «Богдан Хмельницький»). Буває, що арію підготовляє музичний вступ або речитатив (наприклад, речитатив та А. Остапа «Що ти вчинив?» в опері М. Лисенка «Тарас Бульба»); інколи арії перетворюються на розгорнуті драматичні сцени (наприклад сцена смерті царя Бориса з опери Борис Годунов М. Мусорського).
Оперні арії можуть виконуватись і самостійно. Ряд композиторів також писали арії як концертні самостійні п'єси (наприклад, арія для сопрано Л. Бетховена). Різновидом арії є арієта — невеличка арія з пісенним характером мелодії.
Також арією називається невелика інструментальна п'єса наспівного характеру. Арії нерідко входили до складу барокових сюїт, наприклад, Французьких сюїт Й. С. Баха.
Увертюра (фр. ouverture, від лат. apertura — відкриття, початок) — інструментальний вступ до театрального спектаклю, частіше музичного (опери, балету, оперети), але іноді і до драматичного, а також до вокально-інструментальних творів — кантат і ораторій або до інструментальних п'єс сюїтного типу. Починаючи з XX століття такого роду музичні вступи нерідко передують у кінофільмах[1].
Особливим різновидом увертюри є жанр симфонічної музики — концертна п'єса, історично також пов'язана з музичним театром[1].
Тема. Рондо.
1. Прочитай матеріал. Вивчи визначення рондо.
2. Прослухай сонату № 11 ля мажор В.А.Моцарта https://www.youtube.com/watch?v=pflCZf1a8vA
- Який характер музики?
- Скільки разів звучить повтор у рондо?
20.03.2020 р.
1. Прочитай матеріал.Назви найвідоміші сюїти з музики до балетів та їхніх композиторів.
Вивчи визначення сюїти.
https://www.youtube.com/watch?v=_cX7wjGdHBo
- який настрій сворює музика?
3. Це цікаво:
10.04.2020
Тема Увертюра
1.Перевір себе:
- Що таке симфонія?
- З яких частин складається симфонічний цикл?
- яку саме симфонію Ви слухали?
2.Прочитай матеріал:
Немає коментарів:
Дописати коментар