кіномистецтво
https://meet.google.com/pqr-goms-a26
https://meet.google.com/pqr-goms-axs
24.02.2023
Тема. Кінематограф:захопливе видовище
(урок №1)
1.Кіно, увірвавшись у всесвіт людини і ставши для багатьох частиною життя, за століття перетворилося із чорно-білого німого ролика на феєричне видовище, головною метою якого є максимально занурити глядача в дію кінофільму.
Мистецтво кіно синтетичне за своєю природою. Воно сполучає елементи інших мистецтв: літератури (сценарій, мова дійових осіб, текст від автора тощо); образотворчого мистецтва (композиція, колорит, світлотінь); театру (гра акторів, мізансцени); музики (вокальна, інструментальна). У кінофільмі всі ці елементи інших мистецтв синтезуються, тобто об’єднуються в єдине художнє ціле.
Кіно як вид мистецтва має свою особливу художню мову. Одним з найважливіших засобів кіномистецтва є монтаж - поєднання окремих кадрів фільму або звукових (музичних) треків до кінотвору в єдине ціле. За допомогою монтажу можна з’єднати кадри, зняті в різних місцях і в різний час, а також різноманітні звуки відповідно до задуму режисера.
З-поміж специфічних, притаманних лише кінематографу прийомів створення художнього образу важливим є зйомка різних планів. Кінокадр може вмістити й великий панорамний пейзаж, і натовп людей, і величезну будівлю. Цей кадр буде знято загальним, або дальнім, планом. Але в кадрі можуть відтворюватися й менші за розмірами зображення — наприклад, дитина, яка грається на майданчику, невелика кімната, машина, — які знімають середнім планом. А якщо кіноапарат наблизить до глядача обличчя актора, його руку, очі тощо — це буде крупний план. Велике значення для втілення задуму режисера має ракурс зйомки — саме завдяки йому кіноглядач може споглядати зображення зверху, збоку, знизу, здалеку, з висоти пташиного лету або впритул тощо.
До специфічних засобів виразності кінематографа належать різноманітні спецефекти.
Упровадження кольору в кіно відбувалося повільніше, ніж впровадження звуку. Було пройдено довгий шлях від розфарбовування кожного кадру вручну до загальноприйнятого зараз способу фіксації та відтворення барв на електронному носії.
Перший кольоровий фільм вийшов ще в 1922 році. Він був досить примітивним, із червоно-зеленою гамою кольорів (без синього кольору) і тому не справив значного впливу на глядачів. Перший «повноцінно кольоровий» короткометражний фільм системи «Technicolor» під назвою «La Cucaracha» вийшов у 1934 році. А вже через рік з’явився перший повнометражний кольоровий фільм «Бекі Шарп» (реж. Рубен Мамулян), від якого починається відлік ери кольорового кіно.
Одним з найвідоміших перших кольорових фільмів є кінокартина «Віднесені вітром» (1939, реж. Віктор Флемінг, продюсер Девід Селзнік), поставлена за однойменним романом американської письменниці Маргарет Мітчелл. Прем’єра фільму відбулася 15 грудня 1939 року в м. Атланта, де й розгортається його основна дія.
Фільм завоював 8 премій «Оскар» (і дві почесні). Це — найкасовіша стрічка в історії прокату в американському кінематографі.
Афіша (1) та кадри (2—5) з кінофільму «Віднесені вітром»
Створення фільму — це кропітка праця людей багатьох професій. І те, що ми бачимо на екрані, — це лише верхівка «айсберга», за якою криється робота режисерів, сценаристів, освітлювачів, операторів, костюмерів, гримерів, декораторів тощо.
Коли ми дивимось кінофільм, то не замислюємося над тим, що створити відповідну атмосферу кінооповіді неможливо без важливої складової — гриму і костюмів акторів та декорацій. Без них важко уявити магію кіно. Це цілісна реальність по той бік камери, яка допомагає акторам оживити вигаданих персонажів, занурити глядачів у чарівний світ їхніх пригод.
Грим — це мистецтво зміни зовнішності актора. У ньому використовуються спеціальні гримерні фарби (грим), перуки, пластичні наклейки. Завдання гримера — створюваний образ максимально наблизити за зовнішнім виглядом до виконуваної ролі. Завдяки майстерності гримера сучасні актори можуть «перевтілюватися» в різних історичних персонажів, відомих особистостей; представників іншої раси чи фантастичних істот; в образи, старіші або молодші, ніж виконавець ролі тощо. Крім фарб для створення різних образів (зокрема, нереальних, фантастичних), використовуються, наприклад, рідкий латекс (речовина, яка має колір людської шкіри, що швидко висихає на шкірі і стає еластичною, завдяки чому можна надавати їй потрібної форми), спеціальні комплекти для створення спецефектів.
Костюми героїв фільму також відіграють важливу роль у створенні його візуального ряду. Костюм — це елемент образу героя, він допомагає створити потрібне оточення, а також розкрити внутрішній світ героя. Художник з костюмів відповідає за кожну деталь, адже це впливає на загальне сприйняття художнього образу картини, його відповідності тій епосі, у якій відбуваються дії.
Домашнє завдання.
- Законспектуйте визначення виділених в тексті термінів.
- У вільний час прочитайте короткий зміст роману Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром»
- Поміркуйте над «формулою» успіху екранізації роману.
- Яка, на вашу думку, провідна ідея фільму?
- Як костюми та грим впливають на створений візуальний образ?
Дорогі дев"ятикласники!
В цьому році ви були добрими, чемними та працьовитими.
Ви молодці! Вітаю вас та ваших рідних з прийдешніми
святами. Бажаю вам гарних, веселих зимових канікул!
До зустрічі в Новому 2023 році!
Тема уроку. ЕПОХА ПОСТМОДЕРНІЗМУ
(урок №3)
Тема уроку. ЕПОХА ПОСТМОДЕРНІЗМУ
Один з найпотужніших і найвпливовіших рухів в історії сучасного мистецтва - абстрактний експресіонізм - живопис дії, живопис жесту, який заперечував традиційні закони композиції щодо заповнення площини картини і розглядав накладання фарби на папір чи полотно як слід вільного жесту, довільного руху руки митця. Спільне для митців цього напряму -спонтанне вираження свого внутрішнього світу в хаотичних формах, не організованих логічним мисленням. Радість, гнів, пристрасть, тривогу,
страждання вони насправді «вихлюпували» потоками фарб на полотно. Ця техніка отримала назву «дріппінг» (від англ. «капає») і стала однією з провідних у так званому «живописі дії», або «живописі жесту». Започаткував дріппінг американський художник Джексон Поллок, який першим відмовився від підрамників і, розстилаючи полотно на підлозі, безладно набризкував на нього фарбу з тюбиків або банок.
Чи не найрозповсюдженішим видом сучасної художньої творчості є інсталяція (точніше, арт-інсталяція). Це просторова композиція, оригінальний арт-об’єкт, який створюється з найрізноманітніших, часом дуже несподіваних, деталей, побутових предметів та елементів, промислових матеріалів, із використанням сучасних технологій, включаючи кіно, відео, віртуальну реальність, Інтернет тощо. Створюючи свої інсталяції, художники змушують поглянути на звичайні речі в несподіваному ракурсі, зовсім по-іншому. Основна мета цієї художньої техніки - створити художньо-смисловий простір, що дозволяє актуалізувати смисли та почуття, недоступні в буденності; глядач стає активним учасником, а не спостерігачем.
Інсталяції можуть бути як постійними (стаціонарними) об’єктами, виставленими у приміщеннях, зокрема музеїв, так і тимчасовими, створеними в публічних та приватних просторах.
Ці твори можуть бути відверто епатажними і скандальними, але здебільшого вони виглядають дуже гармонійно й відповідають найвищим естетичним нормам. Цілі парки, музеї, вулиці стають місцем, де володарює творчість і фантазія. І як добре, що багато сучасних арт-інсталяцій - це дійство, що захоплює й заворожує, і до нього обов’язково хочеться долучитися, стати його співучасником.
Останнім часом у всьому світі особливої популярності набули світлові інсталяції. Такі незвичайні арт-об’єкти є в багатьох столицях і великих містах планети. Сяючі об’єкти найрізноманітніших форм і кольорів надають міським вулицям і площам фантастичного святкового вигляду.
Тема уроку. МОДЕРНІЗМ :У ПОШУКАХ
ГАРМОНІЇ ТА КРАСИ
У музичному мистецтві виникає напрям, який отримав умовну назву неокласицизм(у перекладі з грец. нео- означає «новий»). Він узагальнено відображав прагнення композиторів повернутися до гармонійності, зрозумілості музики минулого - бароко, класицизму, романтизму. Водночас у намаганні передати динамізм і контрасти сучасності композитори цього напряму використовували новітні мовні засоби, складні гармонії, загострені ритми. Вони зверталися переважно до жанрів непрограмної музики - сюїти, поліфонічного циклу, концерту; часто використовували камерний оркестр чи інструментальний ансамбль. Проте звернення до минулого - це була лише одна зі стильових «фарб» творів, хоча й найважливіша. Адже створювалася музика XX століття, і вплив сучасних тенденцій був неминучий. Неокласицизм певною мірою відобразився в музиці багатьох композиторів XX століття.
Центральна фігура симфонії «Гармонія світу» Пауля Гіндеміта -астроном і математик Йоганн Кеплер, який відкрив найважливіші закони руху планет, автор знаменитого трактату «Гармонія світу». Композитора хвилювали не лише наукові відкриття Кеплера, а й його доля (тяжке матеріальне становище, втрата зору тощо), протиріччя із суспільством. Цей образ набуває для Гіндеміта узагальненого значення з огляду на події, що вразили людство XX століття.
Частини цієї симфонії Гіндеміт назвав відповідно до вчення філософа VI століття Боеція, який розділяв музику на три групи: Musica instru-mentalis («Музика інструментів»), Musica Humana («Людська музика») та Musica mundana («Музика світів»).
Перша частина симфонії - це втілена за допомогою інструментів гармонія музичних співзвуч, що відображає гармонію небесних сфер. Повільна друга частина - гармонія людського мікрокосму, гармонія душі й тіла, заснована на гармонії чисел. Третя частина - це вища гармонія макрокосму, що здійснюється рухом планет і народжує музику сфер.
- Прослухайте.Пауль Гіндеміт. Симфонія «Гармонія світу»
Первозданною красою природи, відкритістю й безпосередністю художніх образів увірвався у світ мистецтва художній напрям під назвою примітивізм. Його основна ознака - свідоме, навмисне спрощення художніх засобів, звернення до різноманітних форм народної (селянської) та дитячої творчості, архаїчного та середньовічного мистецтва, творчості народів Африки, Америки, Океанії, Сходу тощо.
У своїх творах майстри розповідали, здавалося б, про звичайні, але такі важливі для кожної людини речі: щирість, відкритість, чисте ставлення до природи тощо.
Мистецтво французького художника Анрі Руссо вирізняє сміливість задумів, яскравість колірних рішень, певна монументальність образів: він не ділить зображуване на більш та менш важливе, так само уважний до будь-якої деталі (що взагалі характерно для примітивізму). «Тигр під час тропічної грози» (так буквально перекладається французька назва картини) - перший твір Руссо, присвячений джунглям, який дав початок циклу робіт, що принесли художнику найбільшу популярність. Для передачі буйної рослинності джунглів митець використав велику кількість відтінків зеленого кольору та навіть розробив власний метод зображення дощу, що пишеться тонкими «нитками» срібної фарби, яку наносять по діагоналі полотна.
Натюрморти, веселі гуляння, сцени селянського життя, тварини, ліс - ось теми, що надихали грузинського худож-ника-примітивіста Ніко Піросмані
(Піросманішвілі). Він умів надати будням і святам урочистої значущості. За вдаваною наївністю намальованих тварин і святкових застіль приховані глибокі почуття, біль крізь радість і радість крізь біль. З полотен митця на глядача дивляться очі простих грузинських селян і людські очі тварин, що торкаються сердець і примушують замислитися.
Серед визначних діячів XX століття українська художниця Марія Прийма-ченко посідає одне з найпочесніших місць. Вона створила неповторний світ фантастичної краси, світ власних образів.
З усіх тварин, що малювала Марія Приймаченко, «Гороховий звір», мабуть, найліричніший. У дивовижного звіра великі вуха і грива, як у лева, тулуб прикрашають червоні «яблука», на чолі, переніссі та щоках - трикутники ластовиння, а рожеві лапи закінчуються чи то кігтями, чи то клешнями. Круглі чорні очі дивляться допитливо. Та й сам звір - яскрава кольорова пляма - ніби зітканий із сонячного проміння і рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, у якому живе тварина, разом із синіми квітами утворюють рослинний орнамент.
Народні мелодії... Вони полонять і зачаровують людські серця, є родючим ґрунтом для творчості майже всіх музикантів-професіоналів. У них співає, плаче і сміється душа народу.
У XX столітті проявився значний інтерес до фольклору різних народів, виник напрям у мистецтві - неофольклоризм. Його ознака - оновлення засобів музичної виразності, джерела якого - у зразках народного мистецтва. Досить часто фольклор у цьому напрямі стає головною ознакою авторського мислення.
Непересічне значення для збереження народної спадщини мала діяльність угорців Бели Бартока і Золтана Кодая, хорова творчість українця Миколи Леонтовича, німця Карла Орфа, які аранжували народні мелодії, надаючи їм імпульсів до нового життя в умовах сучасності.
???
- Пригадайте,що таке обробка народної пісні?
- Порівняйте поняття «обробка народної пісні» і «аранжування, інструментування, транскрипція».
В українській музиці початку XX століття широкого розвитку набуло хорове мистецтво. У цьому важливу роль відіграла творчість композиторів Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Якова Степового та ін.
Перед вами - хорова партитура всесвітньовідомого «Щедрика» -обробки української народної пісні Миколою Леонтовичем. Послухайте його у виконанні хорового колективу.
ЩЕДРИК
Обробка Миколи Леонтовича
Прослухайте Микола Леонтович «Щедрик»
Микола Леонтович був всесвітньо уславленим майстром хорових мініатюр, створених на основі кращих зразків української народної пісенності. Він увійшов в історію світової культури як палкий шанувальник і натхненний поет рідної пісні, незрівнянний майстер її художнього перетворення і збагачення. Композитор багато працював з дітьми, створював дитячі хори, що виконували багато обробок українських народних пісень.
Народна творчість також була джерелом натхнення митців інших видів мистецтва. Деякі художники поєднали у своїх творах ознаки народного декоративного мистецтва та авангардних митецьких течій XX століття. У творах Ганни Собачко-Шостак елементи народного розпису наповнилися динамічністю, притаманною футуризму. А кутастість ліній у її композиціях є яскравою ознакою кубістичних віянь. Динамічні композиції художниці асиметричні за формою, з довільним, повним фантазії малюнком рослинно-квіткових мотивів і птахів, з буйним колоритом.
Михайло Білас - майстер текстильної пластики, іграшок, автор неперевершених сюжетних панно та аплікацій. У його творах, підґрунтям яких є традиції українського декоративного мистецтва, також відчутні впливи нової епохи.
Графік Георгій Нарбут, як добрий знавець українських стародруків і народного мистецтва, виробив новий художній стиль. Завдяки надзвичайній графічній майстерності та опорі на національні традиції він першим в Україні розв’язав завдання комплексного оформлення книги.
На основі детального вивчення давніх рукописів Г. Нарбут створив новий український шрифт. Визначним досягненням митця і всієї української графіки є його «Українська абетка», у якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, рисунка й кольору.
Зверніть увагу на заголовні літери, що запропонував художник: одна з них - досить проста, із чіткими абрисами та пропорціями, а інша - пишно оздоблена, ніби сплетена зі стилізованих рослинних елементів.
Більшість композицій автора містить українські мотиви: він зображує пам’ятки народної архітектури, садиби, вітряки, плетені тини, ліричні краєвиди, а також народні музичні інструменти, персонажів народних переказів.
ФАКТ
У Люксембурзькому палаці в Парижі біля символічної скульптури «Безсмертя», де викарбувано імена видатних французьких діячів, є ім’я українки за походженням Марії Башкирцевої, яка стала визначною постаттю найперше французького мистецтва. Світ картин Башкирцевої - це світ паризького передмістя, світ служниць, робітниць, безпритульних дітей та школярів.
Один з найвідоміших у світі галицьких митців XX століття - графік, кераміст Яків Гніздовський. Його твори свого часу прикрашали президентські апартаменти Джона Кеннеді у вашингтонському Білому домі.
Український та американський художник Михайло Димитренко є автором настінного монументального розпису церков у Міннеаполісі, Нью-Йорку, Торонто. В основі його живописно-декоративної манери - зразки візантійського мистецтва часів імператора Юстиніана та традиції давнього українського мистецтва.
До списку «Сто геніїв сучасності» 2007 року британці включили українського художника Івана Марчука. Світ його образів незвичайний і вражаючий - дивне поєднання реальності і фантазії, конструкцій, що ніби мерехтять. Імовірно, це саме завдяки особливій техніці їх виконання - митець винайшов власний стиль письма, нову техніку зображення - пльонтанізм (від слів «плести», «пльонтати»): його картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток.
І це - тільки деякі з видатних митців-українців, які здобули світове визнання. За бажання в мережі Інтернет та інших джерелах можна дізнатися багато цікавого про внесок наших співвітчизників у світове мистецтво.
СЛОВНИК
Обробка пісні — це її видозмінення за допомогою специфічних музичних прийомів, шляхом гармонізації, аранжування або транскрипції.
Аранжування пісні - це створення музичної композиції, засноване на мелодії та гармонії, на композиторському нарисі — розкладання за партіями
Інструментування — виклад музичного твору для певного інструментального або вокально-інструментального складу, наприклад, камерного ансамблю або духового оркестру.
Транскрипція - Переклад музичного твору для іншого інструменту або голосу його вільна віртуозна обробка.
Неокласицизм - напрям у музиці, для якого характерним є звернення до принципів музичного мислення і жанрів, типових для епохи бароко, класицизму.
Чеофольклоризл — термін, що застосовується щодо музичних творів, у яких поновлення засобів виразності органічно пов’язане з опорою на фольклор.
Домашнє завдання
1. Як у мистецтві модернізму відобразилися буремність і краса ХХ століття?
2. Поміркуйте, як поєдналися в мистецтві традиції та новаторство.
3. Узагальніть здобутки мистецтва епохи модернізму.
4. Практична робота.
- Створіть малюнок "Казкового звіра" за мотивами творчості
Марії Примаченко.
Тема уроку. МОДЕРНІЗМ :У ПОШУКАХ
ГАРМОНІЇ ТА КРАСИ
В епоху модернізму одні художники прагнули переосмислити
естетичні ідеали і погляди на закони творчості
(нерідко
тяжіли до зображень негативних явищ життя), інші
створювали світлі життєрадісні образи, оспівуючи красу
природи, жіночу красу, любов і ін. Багато художників
ідеалізували і романтизували дійсність, спираючись на
досягнення минулих
епох.
1. Український модернізм — сукупна назва для мистецьких
процесів, що відбувалися на території України та поза її
межами, протягом 1890-х—1930-х років і пізніше.Складова частина світового модернізму.
Через панівну ідеологію радянської доби говорити про
український модернізм завжди було складно.
Упродовж тривалого часу його замовчували, а тому й мало
досліджували. Та й сам модернізм на українському ґрунті став
доволі складним і суперечливим явищем. Попри все вітчизняні
критики схильні вважати його справжнім естетичним
феноменом.
Андрій Андрійович Коцка
Український живописець. Один із засновників Закарпатської організації cпілки радянських художників України (1946), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1971), Народний художник УРСР (1981).
Твори А. Коцки оригінальні за стилем і відрізняються
бездоганним колоритом. Його стиль легко пізнаваний.
Своєрідною візитівкою художника є ряд жіночих портретів
«гуцулок» і «верховинок».
Амеде́о Кліме́нте Моділья́ні
- Італійський художник і скульптор, один з найвідоміших
художників кінця XIX - початку XX століття,
представник експресіонізму.
У його картинах звучить тема людської краси, трепетною
Тетя́на Ни́лівна Ябло́нська
— українська художниця-живописиця, професорка (1967 рік), академік Академії мистецтв СРСР (1975), Народний художник СРСР (1982), дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997—2005), лауреатка Державних премій СРСР (1945, 1951, 1979) та Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998), Герой України (2001).
Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут
%20%D0%86%D0%B2%D0%B0%CC%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%20%D0%9D%D0%B0%CC%81%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%82.jpg)
— український художник-графік, ілюстратор, автор перших
Домашнє завдання.
Підготувати письмову доповідь або презентацію про видатних митців цього періоду з виявленням власного ставлення до їхньої творчості.
Тема уроку. МОДЕРНІЗМ : ДОЛАЮЧИ СТЕРЕОТИПИ
«Лебеді, що відображаються в слонах» — подвійне зображення, чергова картина-ребус Сальвадора Далі. Полотно викликає неоднозначне трактування. Провідною ідеєю твору є конфлікт реального з фантастичним. Завдяки віддзеркаленню в озері видно, як частини різних об’єктів перетікають одна в одну: лебедині голови перетворюються в голови слонів, а гілки темних оголених дерев стають тілами тварин. Слони були улюбленими тваринами Далі через їхню ніжну й віддану турботу про дитинчат.
Сальвадор Далі. Лебеді, що відображаються в слонах
Зліва на картині можна побачити чоловіка, який, ізсутулившись, відвернувся від води. Невідомо, що буде, якщо він озирнеться, — можливо, міраж з лебедями і слонами безслідно щезне? Фігура людини підсилює відчуття тривоги, незатишної і гнітючої атмосфери, але водночас — дивовижної заглибленості в те, що відбувається. Існує думка, що зображення людини на картині — автопортрет самого Далі.
Схарактеризуйте ваші враження від твору, його композиційне рішення.
ФАКТ
У 1961 році Енріке Бернат, засновник компанії «Чупа-Чупс» з виробництва карамелі «чупс», звернувся до земляка, художника Сальвадора Далі, з проханням намалювати для логотипа продукції що-небудь, що добре запам’ятовується. Геніальний художник думав недовго — менш ніж за годину «накидав» картинку, де було зображено ромашку з написом «Чупа Чупс», що в дещо зміненому вигляді й сьогодні є впізнаваною як логотип компанії в усіх куточках планети. Особливістю нового логотипа було і його місцерозташування: він знаходиться не збоку, а зверху цукерки.
У центрі уваги експресіоністів — тяжкі стани людської душі, породжені жахом і відчаєм, показ негативних боків дійсності, співпереживання щодо «принижених та ображених».
Протестуючи проти війни та соціальних контрастів, майстри експресіонізму поєднували протест з вираженням містичного жаху перед хаосом буття. Криза сучасної цивілізації поставала у творах експресіонізму однією з ланок апокаліптичної катастрофи, що насувається на природу й людство.
Предметом зображення в експресіоністичному живописі стають людські почуття в момент найвищої напруги, особливо ті, що пов’язані з болем та стражданням. Це живопис печалі, нещастя та страху, що пригнічують людство, і важливе значення надається грі, у якій увагу глядача зосереджено на тому, що зображують дійові особи. Основним виражальним засобом експресіоністів стала експресія, що виявлялася в деформації пропорцій і надто яскравій кольоровій гамі.
Норвезький художник Едвард Мунк живописними засобами передає образ світу, про який свого часу писав: «Мені увесь час здавалося, що я чую страшний, безкінечний крик природи».
Едвард Мунк. Крик
У чому експресивність цього живописного твору?
Поекспериментуйте. Закрийте нижню частину картини. Що ви бачите? Що саме об’єднує обидві частини картини в єдину за змістом композицію?
Як і в живописі, у музиці того часу посилювалася експресія, що збільшувала напругу і драматизм художніх образів, їх емоційний вплив на слухача. «Мистецтво — це крик про допомогу тих, хто переживає в собі долю людства» — ось кредо засновника нововіденської композиторської школи Арнольда Шенберга, музика якого сповнена дисонансів і трагічних інтонацій. Її відносять до експресіонізму, і це, безумовно, правильно, бо основою творів є внутрішні переживання, а не зовнішні враження.
Експресіоністи перебували в постійних пошуках у сфері музичної мови і засобів виразності. І, як результат, вони відмовляються від використання мажору і мінору — народжується атональна музика. Експресіоністи відходять також від класичних традицій розвитку музики — з’являється новий музичний метод — додекафонія.
Атональна музика не була забаганкою-винаходом Арнольда Шенберга. Власне, суспільні настрої в часи перед Першою світовою війною були такими, що їх неможливо було виразити тільки за допомогою тональних засобів. Саме в цей час виник інтерес до старовинної музики (ХІІ—ХІІІ ст.), яка була написана ще до виникнення поняття «тональність». Тому Шенберг тільки вловив те, що «витало» у повітрі.
Перехід до атональності не був дуже різким переломом — нова техніка поступово «виросла» із старої. Як поєднувальні засоби композитори використовували слово і тембр. Серед тембрових знахідок був хор, який говорить.
Поява додекафонії стала закономірним результатом упорядкування атональності в чітку систему композиції.
Є в Шенберга й інші нововведення. Наприклад, «темброва мелодія». Суть цього прийому в тому, що самі тембри ніби створюють точну послідовність. Диригент не повинен «інтерпретувати» твір, натомість він має точно виконувати те, що написав композитор.
Три фортепіанні п’єси (op. 11) А. Шенберга насамперед відомі як твори, у яких уперше повністю скасовано тональність. У цьому циклі композитор далеко просунувся по шляху «звільнення» від тематичного мислення, повторностей; проте згодом він знову повернувся до цих принципів організації музичного матеріалу, щоб уникнути хаотичності і слухової невловимості.
Арнольд Шенберг. Три п’єси для фортепіано (ор. 11, фрагмент).
Поміркуйте щодо незвичності цієї музики. Подискутуйте з однокласниками. Висуньте аргументи «за» і «проти».
Конверти-обгортки грамофонних платівок
Вокальний цикл А. Шенберга «Місячний П’єро» для жіночого голосу в супроводі незвичного, спеціально складеного камерного ансамблю (фортепіано, флейти, флейти піколо, кларнета, басового кларнета, скрипки, альта й віолончелі) на слова Альберта Жиро — твір, у якому трагічне, ліричне й сатиричне злилися в єдине ціле. Усе в ньому ніби поставлено з ніг на голову: замість багатої мелодії — говірка, замість фортепіано або оркестрового акомпанементу — різке звучання камерного ансамблю, та й він ніколи не використовується в повному складі (у фіналі вокалісту взагалі акомпанує тільки флейта). Герої — маріонетки, яких ніби смикають за ниточки злі сили (Шенберг зображує людей у вигляді ляльок). Музика циклу справляє жахливе враження.
У передмові до «Місячного П’єро» Шенберг дає виконавцям такі вказівки: «Записана нотами мелодія для голосу (окрім особливо вказаних винятків) не призначена для співу». Композитор спеціально записав партію голосу на одній лінійці, щоб її не співали. Перед виконавцем стоїть завдання створити з неї мелодію мовленнєвого співу, не забуваючи про запропоновану висоту звуків. Шенберг уводить особливу манеру вокального виконання, яку називає «мовоголос», «мовоспів», «мовомелодія», а саме: 1) виконавець строго дотримується зазначеного ритму; 2) фіксуючи взятий звук, виконавець залишає його, користуючись прийомом підвищення чи пониження (мелодія не тримається, а «падає» чи «злітає»); 3) манера не повинна нагадувати спів чи розмовну мову. У результаті виникла одна з найцікавіших технік вокальної музики.
Образи «Місячного П’єро», ніби традиційні за назвою, у Шенберга деформуються до стану гротеска. Наприклад, № 19 «Серенада». Як і підказує назва, тут наявна жанрова основа серенади, але це хіба що похмура пародія на романтичний твір.
Фрагмент вистави Арнольда Шенберга «Місячний П’єро»
Арнольд Шенберг. Місячний П’єро. № 19 «Серенада».
Пригадайте характерні ознаки жанру «серенада». Порівняйте їх із властивостями прослуханого твору. Поміркуйте, завдяки чому музика відтворює кризу душевних станів.
Арнольд Шенберг дуже цікавився живописом. У його бібліотеці містилися книги-маніфести Малевича, Кандинського та ін. Він був професійним художником — членом Прусської академії мистецтв, брав участь у виставках художників-експресіоністів. Шенберг написав понад 300 картин, набагато більше, ніж музичних творів. Його художні твори поділяють на портрети, автопортрети, натюрморти, пейзажі і так звані «марева» — абстрактні картини, сенс яких розкривається, як і в музиці, тільки у процесі співпереживання.
1 — Анрі Матісс. Вигляд з вікна; 2 — Андре Дерен. Поворот дороги
На початку XX століття у французькому живописі виблиснув різнобарв’ям і насиченістю кольорів художній напрям фовізм, що вирізнявся гранично інтенсивним звучанням відкритих кольорів; зіставленням контрастних хроматичних площин; зведенням форми до простих контурів за відмови від світлотіньового моделювання та лінійної перспективи, що визначало певну декоративність цього живопису.
Певною мірою фовізм близький до експресіонізму в прагненні до створення художніх образів винятково за допомогою гранично яскравого відкритого кольору. Фовісти намагалися максимально використовувати колористичні можливості живопису. Природа, пейзаж слугували їм не так об’єктом зображення, як приводом для створення експресивних, напружених кольорових симфоній, що не поривають, однак, зв’язків з довкіллям. Основні колірні поєднання і мотиви фовісти брали з природи, але гранично посилювали й загострювали їх, нерідко використовуючи кольоровий контур для відділення плям кольору одна від одної. Яскравими представниками цього напряму є Анрі Матісс та Андре Дерен.
А. Матісс відмовився від світлотіньового моделювання та лінійної перспективи, що передбачала рух кольору від теплих тонів на передньому плані до холодних — на задньому. Фарбу він наносив на полотно довільно — або великими пласкими плямами одного кольору, або хаотичними різнобарвними мазками. Художник створював не предметну, а живописну реальність, де колір не залежав від зображуваного об’єкта, світло передавалося за допомогою яскравих і чистих фарб, а тривимірний простір поступався місцем ритмічній організації площини в триколірній гамі червоного, зеленого і синього. При цьому колорит картини завжди був більш яскравим, ніж барви природи, і викликав радісне, святкове відчуття світу. Такий, наприклад, «Вигляд з вікна», де за допомогою градації холодних синіх тонів створюється ефект простору, у бездонній далині якого видніються освітлені сонцем споруди.
Анрі Матісс: 1 — Танець; 2 — Музика
Схарактеризуйте кольорову гаму творів. Як колірне рішення картин та їх композиція впливають на емоційність сприйняття? Порівняйте твори Анрі Матісса «Музика» і «Танець». Визначте характерні риси фовізму.
ДОМАШНЯ РОБОТА
Дайте відповіді на запитання
- Що об’єднувало митців-авангардистів?
- На прикладі мистецьких творів схарактеризуйте один зі стилів чи
художніх напрямів авангардизму.
- Поцікавтеся, які ще художники створювали картини з подвійним зображенням
(як це спостерігається в деяких творах Сальвадора Далі).
Дізнайтеся про незвичайні винаходи Сальвадора Далі.
Практична робота
Варіант 1.
- Створіть абстрактні композиції-імпровізації на теми
улюблених музичних творів.
Варіант 2. Створіть образи тварин на основі кубічного принципу.
Тема уроку. МОДЕРНІЗМ : ДОЛАЮЧИ СТЕРЕОТИПИ
Здатність людини творити художні образи, утілювати на полотні, звуками, пластикою побачене, пережите, а інколи й глибоко підсвідомо занурене яскраво виразилася в такому різному, повному протиріч мистецтві XX століття. За кожним образом стояли не лише майстерність творця, але й прагнення досконалості, пошук утрачених традицій і водночас винайдення нових художніх засобів.
Тогочасне мистецтво, на перший погляд, суттєво відрізняється від мистецтва попередніх періодів — начебто між ними лежить прірва. Воно здається занадто складним для розуміння, неймовірно напруженим за емоційним тонусом, а насправді ж, як і в усі часи, відображає в художніх образах дух своєї епохи.
XX століття позначилося двома світовими війнами, спалахами геноциду й виникненням тоталітарних режимів і водночас — стрімким розвитком науки, який, у свою чергу, змінив уявлення про простір і час. Досягнення минулого, здавалося, втратили своє первинне значення, і людина мусила самотужки протистояти всім викликам часу.
Усе це, звичайно ж, не могло не вплинути на культуру й мистецтво, у яких з’явилася велика кількість нових шкіл і напрямів. Вони часто не визнавали одне одного, боролись, виникали й зникали, але попри все в них була одна спільна риса: усі вони перебували в пошуках новітніх засобів і технічних прийомів для втілення внутрішнього світу сучасника. «Ніщо не змінюється від одного покоління до іншого, за винятком того, що ми бачимо навколо нас, проте саме це й формує кожне покоління», — писала представниця гуманітарних наук Заходу Гертруда Стайн.
Мистецтво понад половини XX століття об’єднано загальною назвою — модернізм (від лат. modernus — «сучасний», тобто щось нове, що разюче відрізняється від усього традиційного і звичного).
Добро і зло, щастя і горе, війна і мир, любов і ненависть, урбанізоване місто і незаймана природа, що надавала натхнення й сили, — такий широкий діапазон тем мистецтва XX століття, яке виконувало роль своєрідного «барометра» чи «сейсмографа» глибинних, інколи прихованих від очей, суспільних і особистісних проблем.
Активний пошук новітніх мовних засобів і технічних прийомів був зумовлений бажанням митців віднайти нові можливості для втілення внутрішнього світу сучасника, який або активно висловлює протест проти дійсності, що губить індивідуальність у техногенній цивілізації, або намагається захиститися від життєвих проблем за допомогою іронії, гротеску. Одні з них виражали загострений темпоритм новітньої доби, інші ж оспівували втрачену гармонію і красу, деякі прагнули віднайти душевну рівновагу, занурюючись у фантастичні віртуальні світи, а хтось не приховував жаху перед невідомим і втрати віри в майбутнє. Художні напрями течій, представники яких виступали за радикальне оновлення мови мистецтва, відмовившись від канонів попередніх епох, отримали назву авангардизм.
Пабло Пікассо. Музиканти
Мистецтво авангардистів увібрало в себе динамізм життя, інноваційні устремління епохи. Його часто називають елітарним, незрозумілим. Інколи ми дивуємося — ну що ж зображено на картині, до чого тут ці лінії та плями, де закони перспективи? А де в цій музиці мелодія, де зрозумілі кожному емоційні образи? Чому слів вокального твору подекуди зовсім неможливо розібрати, а якщо й можна — їх зміст несила усвідомити? «Незрозумілість» цього мистецтва пов’язана не так зі свідомим прагненням його творців писати композиційно складні твори, сенс яких не лежить на поверхні, як з бажанням передати в них складність сучасного життя.
Піт Мондріан. Безпредметна композиція
З-поміж великої кількості художніх течій авангардизму яскраво виділяються абстракціонізм, кубізм, сюрреалізм, футуризм, експресіонізм та ін.
Уже з 20-х років ХХ століття у живописі з’явилися твори-абстракцїі, автори яких відмовилися від реальних образів. Абстрактний живопис відтворював світ як накопичення кольорових плям і нечітких контурів. Але навіть цей, на перший погляд, хаос на полотні під дією таланту митця перетворювався на гармонію.
Абстракціоніст Василь Кандинський головним у мистецтві вважав його духовний зміст, а основним засобом вираження цього змісту зробив комбінацію безпредметних форм. У його живописних композиціях колір тісно пов’язаний з формою, яка відтіняє й посилює його «звучання». Адже блакитне або жовте коло, чорний або червоний трикутник викликають у глядача зовсім різні емоційні реакції.
Голландець Піт Мондріан передавав враження від навколишнього світу і його осмислення засобами чіткої геометричної структури, що утворюється за допомогою ліній, які перетинаються під прямим кутом. Квадратні та прямокутні площини він тонував лише трьома основними кольорами: червоним, жовтим, синім — або ахроматичними — білим і чорним. Цей новий художній напрям неопластицизм базувався на доктрині «мистецтва чистої пластики» і утверджував ясність, простоту, конструктивність чистих, неприродних геометричних форм. Завдання художника-неопластициста — звільнити життєві відносини від заглибленості у природні форми, тобто від природи.
1 — Піт Мондріан. Бугі-вугі; 2 — Василь Кандинський. Різнокольорове коло
Поміркуйте, чи вдалося Піту Мондріану за допомогою геометричної абстракції передати звуки Бродвею. Висловте свої міркування щодо твору Василя Кандинського.
Останній ступінь розриву з дійсністю — поява супрематизму, що став одним з різновидів геометричної абстракції. Супрематичні композиції складаються з різнокольорових площин, що мають форму квадрата, прямокутника, кола, хреста. Цей напрям започаткував Казимир Малевич. Він вважав, що квадрат є формою, найвищою мірою вільною від будь-якого змісту.
Казимир Малевич. Чорний квадрат
Після створення своєї знаменитої картини «Чорний квадрат» К. Малевич писав, що саме ця форма є «зародком усіх можливостей. Із квадрата “вийшли" коло й куб, чорне і біле — це світло і темрява. Це площина і безмежність».
Художники Пабло Пікассо і Жорж Брак запропонували новий принцип сприйняття і відображення навколишнього світу. Вони почали конструювати моделі об’ємного зображення на площині за допомогою простих геометричних фігур: конуса, циліндра, куба. Саме це стало приводом для виникнення назви цілого художнього напряму — кубізм.
Митці рішуче відмовлялися від думки зображувати предмети так, як ми їх бачимо, тобто вони відкинули принципи лінійної перспективи. Кубісти систематично схематизували предмети, особливо речі домашнього вжитку, упізнати які на їхніх полотнах можна тільки завдяки назві.
На картині Ж. Брака «Португалець» натуральні форми об’єкта розсікаються на багато дрібних граней, що утворюють динамічну кристалічну структуру.
У композиції «Музикант» зображення музиканта складено за допомогою нашарування один на один і поєднання об’єктів різних кольорів, форми і фактури. Кольорова гама досить яскрава, форми співзвучні з пропорціями картини — подовжені, витягнуті по вертикалі. Митець урізноманітнив кубічний формат об’єктів, додавши фігурні кінцівки людини, округлі очі і гриф музичного інструмента. Багатство ламаних фігур, кольорові контрасти віртуозно створюють перед глядачем обрис гітариста.
1 — Жорж Брак. Португалець; 2 — Жорж Брак. Музикант; 3 — Пабло Пікассо. Гітара
У натюрморті «Гітара» П. Пікассо намагався показати предмети одночасно з кількох точок зору. Предметні форми постають перед глядачем одразу в різних аспектах: фронтальному і боковому розрізах та проекціях знизу і зверху.
Хуан Гіс. Фантомас
Схарактеризуйте кольорову гаму творів митців-кубістів. Яким чином поєднано кольори (за контрастом, нюансом тощо)? Пофантазуйте, яка музика може «звучати» з полотен «Музикант», «Гітара» та «Музиканти» (с. 42). Поясніть свої міркування.
ФАКТ
Одна зі стадій розвитку кубізму має назву «синтетичний», або «колажний», кубізм (від франц. слова collage — «техніка склеювання»), Є натюрморти Пікассо і Брака, майже повністю складені з приклеєних шматочків різних матеріалів, з подальшим наданням композиції завершеності лише кількома лініями. Також митці створювали композиції з мотузок, шматків дерева і листів заліза — з усього, що пробуджувало їхню фантазію. Цей новий стиль змінив власне процес творчості. Замість того, щоб ліпити або висікати, як це було заведено у скульпторів, кубісти працюють з інструментами коваля і бляхаря. Радикальність позицій Брака і Пікассо мала великий резонанс. Їхні експерименти продовжили багато художників-кубістів.
1 — Пабло Пікассо. Натюрморт; 2 — Жорж Брак. Мелодія для скрипки
Кубізм захопив на той час багатьох скульпторів. Найбільш відомим його представником є українець Олександр Архипенко. Його скульптура будується на різкій деформації і геометричній стилізації пластичної форми, зберігаючи лише віддалений зв’язок із реальністю.
Перехід від реальності до кубістичної безпредметності становить особливість творчості майстра модерністської скульптури, румуна, який працював у Франції, Костянтина Бранкусі (Бринкуши). Його скульптура будується на елементарних стереометричних формах.
1 — Олександр Архипенко. Та, що сидить; 2 — Костянтин Бранкусі. Білява негритянка
У «Білявій негритянці» цілісність основного об’єму з полірованої бронзи порушується лише невеликими виступами, що позначають пухкі вуста жінки, та кеглеподібним підвищенням, яке символізує її зачіску.
У стилі кубізму споруджено пам’ятник Тарасові Шевченку в Полтаві (за проектом українського скульптора Івана Кавалерідзе). Великий п’єдестал — нагромадження площин, над якими «виростає» постать поета.
Інший художній напрям — футуризм оспівував прийдешню індустріальну епоху, прославляючи швидкість машин і ритмів життя загалом.
У картинах і скульптурах футуристи намагалися передати ритм і темп руху, подрібнюючи контури форм і вибудовуючи динамічні лінії всередині предметів, що рухаються.
Одним із засновників та ідеологів напряму був український художник Давид Бурлюк. Уже саме його прізвище символізувало якусь міць, дику силу, що постійно бурлить і прагне зламати все на своєму шляху. Майстер вважав: «Істинний художній твір можна порівняти з акумулятором, з якого виходить енергія електричних навіювань. У кожному творі, як у театральній дїі, зазначено певну кількість годин для милування ним і розглядання. Багато творів уміщують у собі запаси естет-енергїі на довгі часи...». Цікаво, що у 2007 році на найпрестижнішому аукціоні сучасного мистецтва Sotheby’s було зафіксовано рекорд для творів українського мистецтва — картину Бурлюка «В церкві» продали за 650 тис. доларів.
У скульптурі «Безперервність єдиних форм у просторі» італієць Умберто Боччоні спробував виявити у пластичній формі життєві сили й передати внутрішній рух м’язів людини в момент її переміщення.
1 — Іван Кавалерідзе. Пам’ятник Т. Г. Шевченку в Полтаві;
2 — Умберто Боччоні. Безперервність єдиних форм у просторі
Що відбувається на картині Давида Бурлюка «В церкві»? Яке емоційне враження справила вона на вас?
Якими засобами скульптору вдалося передати безперервність руху людини, яка йде?
Італійський художник Карло Kappa передав рух коня з жокеєм, намагаючись одночасно показати окремі фази динамічного переміщення об’єктів у просторі. Живописна сила й енергія, яскрава динаміка, загальна нестійкість втілена у творі різноспрямованими рухами, яскравим світлом і кольорами. «Художник має бути вихором сенсацій, живописною силою й енергією, а не холодним, логічним інтелектом», — визначав митець своє призначення.
«Зухвалість і бунт», епатаж, докорінна зміна всіх звичних уявлень про живопис — у творі Боччоні «Сміх».
Давид Бурлюк. В церкві
Чи впізнаваний образ, який створив Карло Карра? Що незвичного ви можете відзначити в зображенні вершника на картині?
Як митцю вдалося відтворити кипучу енергію життя на картині «Сміх»? Який емоційний стан викликала картина у вас?
Спробуйте визначити ознаки футуризму за поданими картинами.
У цей час відбуваються активні пошуки і в музичному мистецтві. Композитори шукають нові музичні образи та засоби їх утілення. Наприклад, Артюр Онеггер вирішив втілити у звуках яскраво урбаністичний образ — потужний паровоз. Композитор зазначав: «У цьому творі я не хотів наслідувати шумів локомотива, а прагнув передати музичними засобами зорові враження і фізичну насолоду швидким рухом. Праобразом я обрав локомотив типу “Пасифік-231” для великовагового складу великої швидкості».
Артюр Онеггер. Пасифік 231.
Які ваші враження від музики? Як композитору вдалося передати музичними засобами рух паровоза?
1 — Карло Карра. Вершник; 2 — Умберто Боччоні. Сміх
Архітектура перших десятиліть XX століття теж зазнала оновлення. Будівлі строгих, простих обрисів, поштукатурені у світлі кольори, прикрашають фризами, смугами, художніми вставками, виконаними із цементу. Такі декоративні елементи утворюють на фасадах ритмічно впорядковані композиції.
1 — Вільям ван Ален. Крайслер Білдінг. Нью-Йорк; 2 — Ле Корбюзьє. Житловий будинок. Марсель; 3 — Сергій Серафімов та ін. Будинок держпрому. Харків
У Європі з розвитком післявоєнного будівництва стає популярним художній напрям ap-деко, що виявляється в архітектурі комерційних споруд, місць відпочинку та розваг, кінотеатрів, виставкових павільйонів, промислових ярмарків та універмагів. Його відмітні риси — сувора закономірність, сміливі геометричні форми, етнічні геометричні візерунки, багатство кольорів, щедрі орнаменти, розкіш, використання дорогих сучасних матеріалів (слонової кістки, крокодилячої шкіри, алюмінію, срібла, рідкісних порід дерева тощо).
У США напрям ар-деко представлений у величних хмарочосах, зокрема у Крайслер Білдінгу, який спроектував Вільям ван Ален. Цю велетенську будівлю часто називають американським варіантом Ейфелевої вежі.
Технічні відкриття, поява нових матеріалів змінили методи будівництва. Деякі зодчі вважали, що форми, які визначають зовнішній вигляд будинку, виробляються на основі функціонального призначення споруди, тобто архітектура має відповідати новим соціальним умовам та новій будівельній техніці. Так виник новий художній напрям — конструктивізм.
Яскравим представником конструктивізму став французький архітектор Ле Корбюзьє. Упродовж багатьох років він займався вивченням пропорцій в архітектурі і винайшов систему гармонійних величин модулор — універсальний вимірювальний масштаб, що базується на середніх розмірах людського тіла і «золотому ряду», у якому кожне наступне число дорівнює сумі двох попередніх. «Модулор — це гама. Музиканти користуються гамою і створюють музику відповідно до своїх здібностей — примітивну або прекрасну», — писав Ле Корбюзьє в середині XX століття. Пропорції великого житлового будинку в Марселі, що містив триста тридцять сім двоповерхових квартир, магазини, готелі, дах із садом, спортзал, басейн і дитячий садок, були розраховані згідно з модулором.
Чим, на вашу думку, керувався автор, аби в одній споруді розмістити таку кількість приміщень житлового та громадського призначення?
1 — Рене Магрітт. Терапевт; 2 — Сальвадор Далі. Постійність пам'яті
Якщо ви коли-небудь споглядали твір живопису, що нагадує академічне полотно, але водночас незрозуміло, який сенс у ньому закладено, то цілком імовірно, що ви зіткнулися із твором художнього напряму сюрреалізм, адже основна мета, яку поставили перед собою митці-сюрреалісти, — спонукати глядача до роздумів.
Джерелом образів для сюрреалістів стала сфера підсвідомості, що виявлялась у мріях, сновидіннях, галюцинаціях, раптових прозріннях. Великий вплив на розвиток цього напряму живопису мала теорія психоаналізу австрійського психолога Зигмунда Фрейда. Уміння сюрреалістів поєднувати несумісні предмети реальності народжувало незвичайні й захопливі естетичні ефекти. Предмети на таких полотнах часто деформувалися або розміщувалися в оточенні, яке різко відрізнялося від звичного для них середовища.
Кожна картина іспанського художника Сальвадора Далі була своєрідним ребусом. На полотні «Постійність пам’яті» ніби розтікаються три м’яких циферблати годинників, а навколо — безлюдний пейзаж, плита невідомого походження, частина обличчя. Усе це разом створює картину-загадку, яку кожен глядач може розгадати по-своєму. На іншому його творі можна побачити, зокрема, фігури двох ченців у чорно-білому вбранні і впізнати портрет філософа Вольтера.
Сальвадор Далі. Невільничий ринок. Фрагмент з прихованим портретом Вольтера
Спробуйте розгадати загадку художника й пояснити ідею композиції з деформованих годинників, розміщених у незвичному для них середовищі.
Як би ви могли схарактеризувати полотно «Постійність пам’яті»?
Як саме художникові вдалося «заховати» портрет Вольтера у багатофігурній композиції?
Тема уроку. МОДЕРН : ДЕКОРАТИВНА ВИШУКАНІСТЬ ОБРАЗІВ
Стиль
модерн яскраво виявився й у графічному мистецтві. На зламі століть з’явилися
нові технічні можливості літографії, що дозволило використовувати виразні
засоби модерну, а саме: енергійний, узагальнений малюнок, контрастні колірні
співвідношення у виготовленні афіші. Мистецтво афіші пов’язане не лише з
видавничою справою або художніми виставками, воно охопило світ театру й
реклами.
Один із представників модерну в графіці чех Альфонс Муха створив низку
театральних афіш і сценічних прикрас для актриси Сари Бернар. Розроблена
композиційна схема - зображення жінки з розпущеним волоссям у довгому одязі на
декоративному тлі з квітковими мотивами - досить довгий час застосовувалась для
створення театральних афіш.
Анріван де Вельде. Реклама продукту харчування «Тропон»
Бельгійський архітектор Анрі ван де Вельде
писав, що лінія модерну «відрізняється гнучкістю і пружністю, які здатні
передати струм енергії, що виривається з природних глибин такої нетерплячої
сили, що жоден зайвий елемент не може вклинитися між її початком і кінцевою
точкою».
Окрім
проектування будівель, майстер спробував себе в рекламній графіці. Його плакат
«Тропон», що рекламує харчовий продукт, звертає на себе увагу завдяки строгості
стилю: назву торгової марки розміщено всередині незвичайно ефектної абстрактної
композиції.
У
деяких європейських країнах монополія на організацію виставок спонукала молодих
живописців, скульпторів, архітекторів до створення асоціацій, що отримали назву
«сецесії». Метою цього об’єднання митців було захоплення концепцією
«глобального твору мистецтва», що мав поєднати живопис, скульптуру,
архітектуру, декоративне мистецтво, а також зробити твори сучасного мистецтва
кожної країни відомими за її межами. Будівлю сецесії у Відні розробив Йозеф
Ольбріх. Її зведено у вигляді павільйону,
над входом якого розміщено гасло: «Кожному часу своє мистецтво, кожному мистецтву - свою свободу». Своєрідним композиційним вирішенням відрізнялися афіші, створені для виставок сецесії.
Англійський графік Обрі Бердслі розробив свій індивідуальний стиль, що базується на неприхованій штучності зображення людських фігур, доповнених різноманітними декоративними елементами. Художник працював виключно в чорно-білій гамі, надаючи особливого звучання, витонченості й досконалості лінії. Більшість його ілюстрацій до книжки Томаса Мелорі «Смерть Артура» побудовано на контрасті темного тла і світлих фігур, майстерно промальованих вертикальними й горизонтальними лініями. Малюнки Обрі Бердслі до п’єси Оскара Уайльда «Саломея», навпаки, виконано на білому тлі, вони дивують глядача чіткістю ліній та силуетів, урівноваженістю композиції.
Стиль модерн з його характерною звивистою лінією
набуває особливого вираження в декоративному мистецтві. У той час було налагоджено
широке виробництво предметів ужитку, а тому саме в цій царині якнайбільше
відтворилася нескінченна фантазія європейських майстрів.
Вироби зі скла вражали поціновувачів прекрасного своєю вишуканістю й віртуозністю виконання.
Француз
Еміль Галле завдяки вдалим експериментам зумів отримати спеціальні світлові
ефекти, уводячи у скло металеві пластини, емалі та пігменти.
Яке,
на вашу думку, призначення такої лампи в інтер’єрі?
Американець
Луї Комфорт Тіффані зумів довести виробництво предметів зі скла до високого
художнього рівня. Запропонована майстром настільна лампа відрізняється
вишуканою обробкою та поєднанням скляних і бронзових елементів.
Пригадайте,
що таке вітраж. Які саме рослинні мотиви використав майстер для декорування
лампи? У якій техніці виконано скляну частину виробу? Чи впливає це на естетичне
сприйняття предмета?
Для виготовлення меблів майстри вигинали дерев’яні елементи так, щоб вони були схожі на комах із зігнутими лапками або на гнучкі молоді паростки. Такі вироби часто прикрашали деталями з міді та бронзи, а також інкрустували іншими породами дерева й перламутром
Наприкінці XIX століття мода перестала бути
привілеєм вищих класів. Завдяки модним журналам широка публіка мала змогу
ознайомитися з найостаннішими її тенденціями, що народжувалися у світі богеми й
модельних будинках Парижа, які створювали культ жінки - примхливої, чуттєвої,
екзотичної. Найбільш активно стиль модерн розкрився в оформленні вечірнього
вбрання, надзвичайно ефектного через асиметрію і манірно вигнуті лінії.
Новий костюм вимагав
відповідних аксесуарів, і перш за все прикрас нового типу. З’явилися
оригінальні види кольє - намиста з перловою або діамантовою «бахромою», що
красиво поєднувалися з мисоподібними декольте; широкі нашийники, рясно
прикрашені камінням; тонкі обручі з каменем на довгому стрижні, що спускається
на грудях; вражаючої краси гребені, декоровані золотом і камінням. Роботи
ювелірів модерну були такі прекрасні, що, можливо, уперше публіка побачила в
прикрасах не просто дорогоцінний аксесуар костюма, а справжні твори мистецтва.
Вишуканою красою пластики й колоритом приваблюють орнаменти тканин, створених в епоху модерну. На якісних матеріалах художники виконували зображення знайомих і незнайомих нам квітів, розміщених у незвичайних ракурсах. Вигини стебел і листя створюють ефект безперервного росту і прагнення до життя. Серед рослин, які найчастіше ставали «натхненниками» для митців, були біле та жовте латаття, тростина і лілії. Колірні співвідношення модерну включали зеленувато-сірі, перламутрові, бузково-рожеві та інші відтінки.
Невпинні пошуки гармонії з природою спонукали художників звертатися до «казкових» просторів далеких країн. Таким чином, у європейському орнаменті з’являються зображення хризантем, ірисів, орхідей.
ФАКТ
Бурхливий розвиток модної індустрії у XIX столітті спричинив виникнення в Парижі «високої моди» («від кутюр» - «високе шиття»). По суті, кутюр’є - творцями високої моди - можна було б назвати всіх кравчинь і модисток, які одягали королів, королев та придворних упродовж багатьох століть, - їхні творіння відрізняли висока майстерність виготовлення та художня цінність. Але кравець залишався «невидимкою», усі лаври відкриття нової моди діставалися тому, хто носив цей костюм. Синдикат французької високої моди, який заснував у 1868 році в Парижі англієць Чарльз-Фредерік Ворт, об’єднав модні салони, у яких одягалися представники вищих верств суспільства, з метою, з одного боку, захищати відомих кравців від копіювання їхніх моделей, охороняючи авторські права своїх членів, з другого - забезпечувати унікальність моделей своїх клієнтів, які прагнули відрізнятися від простих буржуа. Кутюр’є могли називати себе тільки члени синдикату. Щоб бути прийнятим до нього, потрібно відповідати встановленим вимогам: виготовляти моделі тільки за індивідуальним замовленням і лише із застосуванням ручної роботи (що й забезпечувало винятковість виробу на тлі розповсюдження швейних машин), мати особливу клієнтуру. Згодом до статуту Синдикату високої моди додалися нові вимоги - проводити регулярні покази моделей для клієнтів і преси, а також показувати нові сезонні колекції. Кутюр’є міг називати себе той, хто є членом Синдикату високої моди, має салон (Будинок високої моди) у Парижі, у штаті якого працюють не менше ніж 20 співробітників і 3 постійні манекенниці, і виконував певні правила: під час виготовлення моделей використовував переважно ручну роботу (нині допускається до 30 % машинних строчок), застосовував тканини певної вартості, двічі на рік показував нові колекції (у липні - осінньо-зимові, у січні - весняно-літні), які повинні включати в себе не менше ніж 75 моделей на рік.
Домашнє завдання
1. У яких видах мистецтва найяскравіше виявилися риси стилю модерн?
2.Чим відрізняються меблі стилю модерн від сучасних? Яка необхідна умова для розміщення таких меблів у кімнаті? Які елементи можна додати, аби інтер’єр вашої кімнати набув рис стилю модерн? За бажання зробіть замальовки.
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Варіант 1. Створіть ескіз вітража за мотивами стилю модерн для сучасного житлового чи офісного приміщення (мішана техніка).
Варіант 2. Створіть фоторамку за мотивами стилю модерн.
Тема уроку. МОДЕРН : ДЕКОРАТИВНА ВИШУКАНІСТЬ ОБРАЗІВ
Декоративні мотиви, використання спіралеподібних ліній, багатство квіткового орнаменту - це визначальні риси нового вишуканого стилю, який установився в кінці XIX - на початку XX століття у європейському мистецтві. У Франції його називали «ар нуво», у Німеччині - «юргенд-стиль», в Австрії - «сецесіон», а в Англії та деяких інших країнах цей стиль отримав назву модерн (від франц. moderne - «сучасний»).
Упродовж короткого терміну, переживши періоди становлення, розквіту й згасання, стиль модерн захопив мистецтво майже всіх цивілізованих країн, залишивши помітний слід у кожній національній культурі. Спадщина його багатолика, складна, вона містить незаперечні цінності та справжні художні відкриття.
Принципово новою, несхожою на інші відомі стилі постала перед глядачем архітектура модерну. Якщо зодчі класичного стилю орієнтувалися на здобутки греко-римської античності, то будівничі модерну змогли подолати вплив античного ордера й запропонувати різноманітні засоби декоративного оздоблення фасадів та інтер’єрів.
Архітектори модерну - Віктор Орта і Анрі ван де Вельде у Бельгії, Ектор Гімар у Франції, Чарльз Макінтош у Шотландії, Антоніо Гауді в Іспанії, Отто Вагнер, Йозеф Ольбріх та Йозеф Гофман в Австрії, Ернесто Базіле в
Італії - зуміли використати нові технології та матеріали промислового виробництва для створення художньої мови сучасної архітектури.
Антоніо Гауді. Парк Гуель
Перегляньте відео
Густав Клімт: 1 - Поцілунок; 2 - Дама з віялом
Живопису модерну властиві поєднання «килимового» орнаментального тла й натуралістичної відчутності фігур і деталей, силуетність, використання великої колірної площини. Ефект глибини мав другорядне значення, усе зображення виглядало майже плоским. Ознаки стилю модерн - особлива плавність форм, витягнуті фігури, підкреслені контури, чіткі одноколірні поверхні.
Нерідко художники використовували у своїх творах рослинні мотиви. Стебла, листя і квіти ніби зів’ялих екзотичних рослин спліталися в химерний візерунок, у якому іноді з’являлися фігури жінок або фантастичних істот.
Модерн виявив пристрасть до певних сюжетів і тем. Це алегоричні сюжети (війна, смерть, гріх, любов), мотиви, що виражають імпульсивні прояви пристрасті (трепет, гра, вихровий рух).
Витончений і загадковий портретист, чутливий до краси природи пейзажист... Так характеризували сучасники австрійського митця Густава Клімта, який став яскравим представником стилю модерн у живописі.
У своїх картинах і монументальних творах художник зумів майстерно поєднати природні мотиви й абстракцію, ілюзорність і орнаментальність. Йому вдалося підтримати гармонійну рівновагу між обраним сюжетом і декоративними елементами.
Потужним декоративним ліризмом відрізняється картина «Поцілунок». Двоє молодих людей, тіла яких частково зливаються з одягом, усамітнилися на підвищенні, яке ніби перетворилося на квітучий килим. Мерехтіння й багатство квітів утілює життєву силу, що контрастує з насиченим і майже нерухомим декором одягу персонажів. Тло, що оточує фігури, за кольором нагадує старовинне темне золото.
Придивіться, які декоративні елементи заповнюють площину картини «Поцілунок». Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що художній простір картини вирішений у двох вимірах? Обґрунтуйте свою відповідь. Схарактеризуйте твір «Дама з віялом».
На початку XX століття художник, як і всі навколо, переживав потрясіння воєнних років. Його полотнам у цей період притаманні не тонкий ліризм, а особлива напруженість і трагізм. Підтвердженням цього є, зокрема, картина «Життя і Смерть», на якій художник створив алегоричні образи Життя і Смерті, підкресливши їх вічне протистояння.
За допомогою яких образів Густав Клімт відтворив алегорію життя?
У чому проявляється глибока емоційність головного задуму художника?
Якими художніми засобами живописець увиразнив і протиставив образи Життя і Смерті?
Будучи пов’язаними із сецесією Австрії,
Німеччини, Польщі, українські митці долучили до європейської спадщини власні мистецькі твори.
Український художник Абрам Маневич писав краєвиди рідного Києва. Його полотно «Зимовий пейзаж» заворожує «мереживом» з тонкого гілля, крізь яке проглядає силует запорошеного снігом храму.
Абрам Маневич. Зимовий пейзаж
Тема уроку. ІМПРЕСІОНІЗМ.
ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ.
КРАСА МИТІ ,ЩО ВИСЛИЗЛА...
Коли відбулася остання художня виставка імпресіоністів у Лондоні, під враженням якої один із критиків і винайшов термін "постімпресіонізм"?
Хто з цих художників не належить до постімпресіоністів?
Який колір був улюбленим у Ван Гога?
Імпресіонізм – (від франц. impression – враження) –
художній напрям, заснований на принципі фіксації вражень, спостережень, відчуттів і переживань.
малювання на свіжому повітрі
жанр образотворчого мистецтва
Автором серії "Руанський собор" є
Хто автор серії картин "Копиці сіна"?
Тема уроку. Тема уроку. ІМПРЕСІОНІЗМ.
ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ.
КРАСА МИТІ ,ЩО ВИСЛИЗЛА...
Тема уроку. ІМПРЕСІОНІЗМ.
ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ.
КРАСА МИТІ ,ЩО ВИСЛИЗЛА...
Прослухайте Клод Дебюссі "Місячне сяйво"
Тема уроку. Стилі, Стилі, Стилі...
( урок №3)
Стиль класицизму (від лат. classicus - «зразковий»)
утверджував думку про розумність і гармонійність буття, про єдність та порядок
у світі. Цей стиль яскраво
виявився в архітектурі та музичному мистецтві. На будівлях класицизму
позначається вплив розсудливості й математичної розрахованості, статичності та
рівноваги. Геометризм підкреслено статичних форм і логічність планування
класицисти запозичують в античної ордерної системи, не прагнучи, утім, до
прямого копіювання. Стіни трактуються як гладенькі поверхні, що обмежують
чіткі, симетрично розташовані об’єми. Архітектурний декор застосовується скупо
й так, щоб не закривати загальної структури стін, залишаючись лише своєрідним
акомпанементом. Естетика класицизму яскраво виявилася і у французьких
регулярних парках з чітким геометричним їх плануванням та живописних творах, у
яких утілено порядок, чіткість, гармонію, урівноваженість,
піднесено-безпристрасну високу красу.
На
класицистичних портретах зображено людей сильних характерів і величних учинків,
високого суспільного призначення, на їхніх обличчях панує спокій як вираження
віри в перемогу розуму. Мова живопису наповнена мірою і порядком, композиційною
врівноваженістю, плавним і чітким лінійним ритмом. Ці засоби чудово передають
сувору величність ідей і характерів. Колорит будується на гармонії глибоких і
сильних тонів.
Найвищі зразки класицизму в музичному мистецтві -
творчість віденських композиторів-класиків: Йозефа Гайдна, Вольфганга Амадея
Моцарта й Людвига ван Бетховена, - у якій сформувалися великі жанри: симфонія,
камерна соната та інструментальний концерт. Інструментальним творам та оперним
аріям притаманні чіткість ритму, досконалість і ясність гармонічної мови,
стрункість і пропорційність форми.
Прослухайте
фрагменти творів .
На зміну впорядкованому класицизму в європейському
мистецтві приходить новий художній стиль - романтизм з його гуманістичними ідеалами й особливою увагою до
думок, почуттів та емоційних станів людини. Музика, ніби голос серця, здатна
передати все розмаїття людської душі, відкрити у звуках найтонші нюанси
безмежного світу почуттів, настроїв, задумів. І, можливо, саме тому ідеї романтизму чи не найяскравіше
втілилися в музичному мистецтві. Адже саме емоційну виразність, першість
почуття над раціональним мисленням романтики мали за найвищу мету.
Просвітницькому ідеалу розуму представники цього стилю протиставили культ
почуттів. Вони зосередилися на людських переживаннях, що виражали
неповторну індивідуальність особистості.
Однак протилежність романтизму класицизму відносна, оскільки
романтики сприйняли й розвинули досягнення класиків. Але романтики прагнули
більшої конкретності музичних ідей, тіснішого зв’язку з образами літератури,
інших видів мистецтва. Це привело до появи програмних творів.
Головним досягненням романтичної музики було чуйне, тонке й
глибоке вираження внутрішнього світу людини, розмаїтості її душевних
переживань. Тому ця музика тяжіє до різнохарактерних мініатюр, активно
розвиваються камерні жанри, часто створюються їх цикли або вільні композиції в
дусі романтичних поем і фантазій.
Розвиваючись у багатьох країнах, романтизм повсюдно набував
яскравої національної своєрідності, обумовленої власними історичними
особливостями й національними традиціями. Фортепіано стає не тільки досконалим
інструментом для втілення емоційного світу людини, але й творчою лабораторією
композитора й виконавця, що вражали своєю майстерністю та віртуозністю у
вираженні найглибших інтимних настроїв. Завдяки музично-просвітницьким
старанням Роберта Шумана, Фелікса Мендельсона, Фанні Мендельсон Гензель,
Ференца Ліста та їхніх послідовників утверджується новий підхід до виконавської
інтерпретації, що ґрунтується на відчутті гармонії між художнім змістом твору
та його виконанням і певній мірі артистичної свободи, пов’язаної з проявом
панівної естетики втілення безпосереднього почуття. Саме в цей час яскраво
виявляється індивідуальна творча манера різних митців-виконавців - стиль митця.
Перегляньте відео
Перегляньте відеокліп до пісні С. Вакарчука "Все буде добре" та поміркуйте над змістом пісні.
СЛОВНИК
Національний стиль - відображення в мистецьких творах етнонаціональних особливостей певного народу, нації, країни або окремих її регіонів.
Стиль - сукупність спільних ознак, система художніх форм, наділених певною якістю й змістовою виразністю. Ознаки певного стилю можуть проявлятися в різних сферах життя людини.
Стиль митця - індивідуальна творча манера митця, його «творче обличчя».
Домашнє завдання
- 1. Назвіть відомі вам стилі мистецтва.
- 2. Порівняйте твори одного виду мистецтва, виконані в різних художніх стилях. Визначте характерні ознаки кожного з обраних стилів.
- 3. Поміркуйте, чому в процесі історичного розвитку відбувалися зміни стилів у мистецтві.
Тема уроку. Стилі, Стилі, Стилі...
( урок №2)
Сьогодні ви познайомитеся ще з однією епохою в історії людства, яка отримала чудову назву - Відродження (Ренесанс).
Розгорніть підручник на сторінці 8, ознайомтесь з інформацією, починаючи з 2-го абзаца.
Завдання: назвіть характерні риси доби Ренесансу.
Ренесанс - збагатив мистецтво духом свободи й вірою в людські можливості. Саме в цей час склалося уявлення про гармонію, що панує в природі, і про людину як вінець її творіння. Саме віра в необмежені можливості людини, безмежний дух пізнання спричинили докорінні зміни і у світосприйнятті людей, і в художній творчості. Головними ознаками цього світоглядного перевороту епохи є гуманізм (віра в людину) і секуляризація (звільнення від релігійного впливу) - перехід до світського стану суспільства. На зміну панівним гаслам Середньовіччя щодо швидкоплинності людського життя й вічного життя на «тому світі», уславлення всього, пов’язаного з Богом, в епоху Відродження приходять інші: людина може бути щасливою не лише на небі, після смерті, а й на землі, за життя. Навіть назви філософських праць: середньовічної («Про презирство до світу») і ренесансової («Про гідність людини») - свідчать про те, що людина доби Ренесансу чітко усвідомлювала свою роль, відчувала, що почала жити в інші, Нові часи.
Саме в епоху Відродження створено математично строге вчення про способи передачі простору, що отримало назву система перспективи. Після її відкриття реалістичне зображення навколишньої дійсності стало обов’язковим для європейських художників.
Глибока перспектива, пропорційність, симетрія, гармонійність форм - неодмінні вимоги естетики Ренесансу. А відома теза давньогрецького філософа Протагора «людина є мірою всіх речей» отримує наочне втілення у творах мистецтва Відродження. Митці Ренесансу досягли високої майстерності у втіленні гармонійного образу людини - її фізичної краси та глибини почуттів.
Велич людини віддзеркалювалась як у пластичних, так і в просторових мистецтвах. В архітектурі значення надавалося симетрії, пропорційності, заснованій на принципі «золотого перерізу», геометрії і порядку складових частин. Архітектурним спорудам Ренесансу властиве панування півсфери купола, упорядковане розміщенням колон, арок, ніш тощо. Інтер’єри будівель (стіни і стелі) прикрашали масштабними фресками, що візуально розширювали простір приміщення і в цілому створювали враження торжества людського духу і можливостей.
Найвищого розквіту мистецтво Ренесансу набуло у творчості митців Високого Відродження та Північного Відродження, витвори яких є перлинами золотого фонду європейського мистецтва.
Спокійний, урівноважений стиль мистецтва епохи Відродження змінив емоційний, динамічний стиль бароко, що знайшов своє відображення в архітектурі, живописі, музиці й літературі.
Основними рисами бароко є прагнення до величі й пишності, контрастності, просторового розмаху, розкошу, динамічності образів, симетрії і змішування масштабів, поєднання реальності та ілюзії. Яскраве та емоційне мистецтво бароко прагнуло приголомшити глядача, пробудити в ньому піднесені почуття, але все-таки його вищою метою було служіння християнській вірі.
Архітектурі в стилі бароко властиві цілісність, плинність складних криволінійних форм, великі розміри споруд. У фасаді та інтер’єрі будівель зазвичай використовуються скульптури, безліч пристінків, рустовані колони, пілястри. Куполи переважно багатоярусні, складної форми.
В епоху бароко живопис став більш аристократичним, барвистим і динамічним, йому були притаманні незвичайні сюжети. Твори живопису сповнені драматизму та експресії, їм властива виражена гра світла й тіні, кольору та відтінків.
Цей час ознаменувався початком нової на той час епохи в розвитку музичної культури Європи - виникненням опери, поширенням світського мистецтва, появою великого розмаїття нових жанрів, форм, виражальних засобів, серед яких найголовнішими стали краса та виразність мелодії. Важливого значення набули сольний спів, зокрема бельканто, а також утілення в музиці багатства людських почуттів. Цей стиль збагатив музичне мистецтво утвердженням мажорно-мінорної системи, а також нових музичних форм: партити, сюїти, фуги. У музиці бароко вершини свого розвитку досягла поліфонія, а «королем інструментів» став орган.
Рококо - вишуканий і витончений стиль початку XVIII століття, що став ніби продовженням бароко, його видозміною. Поява рококо зумовлена змінами у філософії та смаках придворної аристократії (щонайперше французької). Архітектурі цього стилю притаманні невеликі розміри будівель (салони, приміські будиночки, павільйони тощо), камерність і затишність приміщень. Ознакою рококо є вишуканість форм, що досягалася за рахунок невеликих розмірів кімнат із заокругленими кутами або ж овальних у плані, особливого декорування інтер’єрів - вишуканих, витончених, комфортних, з великим декоративним навантаженням (позолочені орнаменти у вигляді переплетень, завитків, опуклих щитів тощо, різьблені панелі, дзеркала, статуетки, вишукані меблі). Музиці рококо також властиві камерність і мініатюрність форми, наявність граційно-грайливих образів, що втілювалися переважно у творчості французьких клавесиністів.
Підсумуємо.
- Що запам"ятали із матеріалу?
- Що зрозуміли ?
2.09.2022
Шановні дев'ятикласники!
Вітаю вас у новому навчальному році!
Бажаю вам Миру, Здоров'я, Наснаги,
Творчих успіхів та Досягнень!
Тема уроку. Стилі, Стилі, Стилі...
Протягом усього існування людства його супроводжувало мистецтво. За цей час воно активно розвивалося, набуваючи нових форм і втілюючи нові стилі.
У мистецтві поняттям стиль визначають вагомі етапи та напрями його розвитку. Художній стиль характеризує втілене мовою мистецтва відображення історичного життя суспільства, естетичних поглядів різних суспільних груп певної епохи або творчого напряму.
Кожна епоха створювала власний неповторний стиль у мистецтві, що через поєднання різних виразових художніх засобів і прийомів відбивав та узагальнював типові для цієї епохи теми, ідеї, світогляд людей.
Поняття «стиль» часто використовується в нашому повсякденному житті, як-от: стиль роботи, стиль одягу, стиль гри тощо. Про стиль говорять у літературознавстві, лінгвістиці, мистецтвознавстві, естетиці, культурології. Стиль відображає також характерні ознаки національної або етнічної своєрідності, наприклад: східний, слов’янський, скандинавський, іспанський, африканський стилі тощо. Ідеться про національний стиль.
У європейському мистецтві народжувалися, формувалися, розвивалися, а потім змінювали один одного різні мистецькі стилі. Їх поява була зумовлена зрушеннями у світогляді людей, змінами художніх уподобань епохи, що давали поштовх до пошуку якісно нових художніх форм. І кожен стиль, самоцінний та самодостатній, був продуктом свого часу, відбиваючи світосприйняття людей. В історії культури ці стилі здобули назву «великі європейські стилі». Саме з ними ви ознайомлювалися в минулому навчальному році: античним, візантійським, романським, готичним, Ренесансом, бароко, рококо, класицизмом, романтизмом, реалізмом.
Яскраві ознаки стилю виявлялися переважно в одному або кількох видах мистецтва. Наприклад, споруди романського та готичного стилів; живопис і скульптура Ренесансу та бароко, музика класицизму й романтизму, живопис реалізму.
Античний стиль безпосередньо пов’язаний з давньогрецькою та давньоримською культурою, античними філософією та міфологією. Він відомий, зокрема, чудовими пам’ятками архітектури та скульптури. Ці неперевершені твори досі викликають у нас захоплення своєю неповторною красою і довершеністю. Для архітектурних споруд Давньої Греції була характерна збалансованість композиції та рівновага їхніх частин. Саме в архітектурі Еллади було вироблено сувору систему, засновану на пропорційному співвідношенні всіх частин будівлі. Склалися три класичних ордери, які продовжують застосовуватися й нині: доричний, іонічний і коринфський. Давньогрецька архітектура була такою гармонійною та цілісною, що згодом пізнішими стилями сприймалася як першоджерело - еталон для наслідування. Давні римляни, як хороші «учні» греків, не тільки повністю перейняли їхню спадщину, але й розвинули її. Колізей, тріумфальні арки, колони, циліндричні склепіння, прекрасні скульптури знатних людей, богів, богинь, рельєфи, дивовижний художній розпис до сьогодні вражають своєю гармонійністю.
Найхарактерніші ознаки візантійського стилю - витонченість, розкіш і вигадливість - яскраво втілилися в культових християнських спорудах, де зовнішня простота поєднувалася з пишнотою декору інтер’єру. Для його оздоблення використовували глазуровану плитку, слонову кістку, золото, срібло, мармур, напівкоштовні камені. У мозаїках з’явилося умовне золоте тло, фігури звелися до плоских зображень. Візантійському мистецтву ми завдячуємо створенням ікони (візантійський іконографічний канон), хрестово-купольних храмів, іконостаса тощо.
У романському стилі основна роль належала архітектурі. Провідними типами будівель були лицарський замок, монастирський ансамбль, храм. Замки завжди будували в місцях, зручних для захисту. Їх зводили на високих пагорбах, схилах річок, обмуровували стіною та обкопували ровом. Оскільки основною метою було дотримання міцності будівель, їхня архітектура не вирізнялася особливою витонченістю і красою. Споруди цього стилю були строгі, позбавлені будь-яких надмірностей у декорі. Замки переважно складалися із широких круглих або чотирикутних веж із зубчастими платформами. Будівлі мали масивні стіни, вузькі вікна. Вхід до них оформлявся врізаним у стіни порталом.
На зміну романському стилю прийшов готичний стиль, споруди якого відрізнялися своїми витягнутими формами - вони ніби линули вгору. Готичне мистецтво було переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою. Особливе місце в ньому посідав собор - найвищий зразок синтезу архітектури, скульптури та живопису (вітражів). Храми щедро прикрашали рельєфами, статуями, зображеннями фантастичних тварин, рослинним орнаментом тощо. Великого розквіту досягло мистецтво вітража, з’явився вівтарний живопис. Масштабний простір собору, вертикалі його веж і склепінь, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів справляли потужний емоційний вплив на вірян.
Домашнє завдання.
1. Пригадайте, у яких видах мистецтва найяскравіше виявилися ознаки відомих вам стилів.
01.06.2022
Тема уроку.
(Підсумок і узагальнення)
Дедалі частіше ми чуємо і навіть самі вживаємо такі слова, як «благодійність» та «меценатство». Благодійність як цілеспрямована діяльність на користь інших — це і піклування, і покровительство, і спонсорство. Один з видів благодійності у сфері культури звичайно характеризується як меценатство.
Слово «меценат» виникло від власного імені й уживається у значенні «багатий покровитель наук та мистецтв». Гай Цильній Меценат (VIII ст. до н. е.) був римським політичним діячем, одним зі сподвижників імператора Августа. Він надавав матеріальну підтримку групі поетів, до якої входили, зокрема, Вергілій, Горацій та ін. Про меценатство говорили, маючи на увазі грошові вкладення в будь-які сфери суспільства, і зараз, по суті, меценат — це людина, яка допомагає представникам різних видів мистецтва, науки, культури.
Тематичні запитання і завдання
1. Які форми поширення мистецької спадщини існують у наш час?
2. Яку роль відіграють екранні види мистецтва, Інтернет у популяризації творів мистецтва?
3. Поміркуйте, що потрібно робити для зацікавлення молоді творами різних видів мистецтва.
4. Напишіть все про значущість мистецтва для встановлення діалогу між різними народами світу.
18.05.2022, 25.05.2022
Тема уроку. МУЗЕЙ, КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ:
ЗБЕРЕЖЕННЯ, ПРЕЗЕНТАЦІЯ
І ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ
МИСТЕЦЬКОЇ СПАДЩИНИ.
«Без минулого нема майбутнього» - ця істина часто-густо забувається. Зберегти культурну спадщину, зробити її загальнодоступною, щоб долучити до загальнолюдських цінностей, зокрема, молоде покоління, - ось мета, для досягнення якої здійснюються різноманітні державні (і міждержавні) програми, заходи, створюються музеї, мистецькі галереї, бібліотеки, архіви тощо.
Англійський письменник, художник і теоретик мистецтва Джон Раскін говорив: «Великі нації пишуть свою автобіографію у трьох книгах - у книзі слів, у книзі справ і в книзі мистецтва, але лише остання заслуговує на повну довіру».
Спробуймо зазирнути в цю книгу і поміркуймо разом, що робить людство, щоб зберегти творіння людського генія, які заклади існують для того, щоб кожне покоління могло долучитися до цілющого джерела духовності.
Історичні, археологічні, літературні, архітектурні, містобудівельні, ландшафтні й мистецькі цінності, успадковані людством від попередніх поколінь, - це культурна спадщина.
Найцінніші зразки культурної спадщини перебувають під охороною ЮНЕСКО. Список цієї організації складають близько тисячі найменувань пам’яток з усіх континентів світу. Це - храми, парки, заповідники та навіть цілі історичні центри міст. Шедеври людського генія занесені до списку ЮНЕСКО, щоб уберегти їх для нащадків. В Україні є такі об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО: Софійський собор з архітектурним ансамблем та Києво-Печерська лавра в м. Києві, ансамбль історичного центру м. Львова, резиденція митрополитів Буковини і Далмації (нині - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича), дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України (8 церков України та 8 церков Польщі, що представляють гуцульський, бойківський, лемківський та галицький типи архітектури), що знаходяться в Івано-Франківській, Закарпатській та Львівській областях, Херсонес Таврійський (Крим, м. Севастополь).
Головна мета списку Світової спадщини - зробити відомими й захистити об’єкти, які є унікальними у своєму роді. Держави, на території яких розташовані об’єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов’язання щодо їх збереження.
Довідка
Культурна спадщина України є невід’ємною частиною світового культурного надбання, її збереження регулюється Конституцією України (ст. 54), Законом України «Про охорону культурної спадщини» та іншими нормативно-правовими актами.
В Україні на державному обліку перебуває понад 130 тис. пам’яток, з них 57 206 - пам’ятки археології (у тому числі 418 - національного значення), 51 364 -пам’ятки історії (у тому числі 142 - національного значення), 5926 - пам’ятки монументального мистецтва (у тому числі 44 - національного значення), 16 293 - пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (у тому числі 3541 - національного значення).
Функціонує 61 історико-культурний заповідник. До складу заповідників входять комплекси (ансамблі) пам’яток, що мають особливу культурну цінність, 13 заповідникам надано статус національних. Близько 9400 населених пунктів України мають понад 70 тис. об’єктів культурної спадщини, що потребують дослідження та взяття на облік. 401 населений пункт включено до Списку історичних населених місць України.
Картини й літературні твори, архітектурні споруди та скульптурні пам’ятки, нотні записи та кінострічки дійшли до нас через сотні й десятки років завдяки праці багатьох людей, які охороняли та зберігали всі ці культурні феномени, поповнюючи ними світову скарбницю мистецтва.
Для збереження, презентації, популяризації мистецьких надбань людства в усьому світі існують художні музеї та картинні галереї. Найвідоміші з них - Лувр, Прадо, Дрезденська галерея та ін.
Новою формою подолання замкнутості музею стає електронний інформаційний простір, що постійно формується і розвивається. На практиці включення користувача в електронне музейне товариство щонайперше відбувається через інтернет-сайти музеїв.
Лувр - один із найбільших художніх музеїв світу, розташований у центрі Парижа. Будівля музею - старовинний королівський палац. Цей музей можна назвати універсальним. Його вважають найбільш відвідуваним музеєм світу. Колекції Лувру охоплюють великі географічні та часові простори: від Західної Європи до Ірану через Грецію, Єгипет і Близький Схід; від античності до середини ХІХ століття.
Експонати Лувру складено в колекції: Давній Схід; Давній Єгипет; Давні Греція, Етрурія, Рим; Мистецтво ісламу; Скульптури; Предмети мистецтва; Картини; Графічне мистецтво. Найвідомішими експонатами Лувру є скульптури Венера Милосська, Ніка Самофракійська, картини Леонардо да Вінчі (зокрема, «Джоконда»), Рембрандта, Тиціана, Ежена Делакруа (зокрема, «Свобода, що веде народ»).
Лувр: 1 - фасад; 2 - скульптура Венери Милосської; 3 - інтер’єр
Музей Прадо:
1 - фасад; 2 - інтер’єр
Музей Прадо розташований у Мадриді, столиці Іспанії. Це один з найбільших і найзначущіших музеїв європейського образотворчого мистецтва, що містить багату колекцію робіт ХІІ-ХІХ століть, засновану на колишній королівській колекції. Будівля музею є видатним зразком пізнього іспанського класицизму. Колекцію музею складають твори майстрів італійської, фламандської, іспанської та німецької шкіл.
Музей Метрополітен у Нью-Йорку містить майже три мільйони експонатів. Це не просто музей, а справжній центр культури і мистецтва планети в одному величезному приміщенні. Завдяки особливим інтер’єрам відвідувачі мають змогу зануритися в епоху й культуру, в яких народжувалися перлини мистецтва від часів Античності і Стародавнього Єгипту до нашої сучасності. Постійна експозиція музею складає 19 окремих секцій.
Метрополітен:
1 - фасад; 2-4 - фрагменти інтер’єру
У центрі Києва, по вулиці Грушевського, розміщено Національний художній музей України. Будівлю створив архітектор Владислав Городецький за проектом зодчого Петра Бойцова. Вона призначалася для першого в Києві Міського музею, який було відкрито в 1899 році. Споруда з високим фронтоном і колонадою є однією з найкращих пам’яток архітектури кінця ХІХ століття в Києві. На краю широких сходів встановлено статуї левів, фронтон прикрашає алегорична композиція «Торжество мистецтв». Трохи нижче - фриз із рельєфами на міфологічні сюжети, а над карнизом -застиглі фантастичні грифони. Спочатку це був Музей старожитностей і мистецтв, який мав універсальний характер. Нині в колекції музею понад 16 тис. творів живопису, скульптури і графіки - від ХІІ століття до наших днів.
Дрезденська картинна галерея (галерея «Старих майстрів») - відоме зібрання картин від Відродження до бароко і класицизму. Колекцію збирали перший і другий Августи, курфюрсти Саксонії. У XIX столітті було споруджено сучасну будівлю галереї, що входить в ансамбль Цвінгера, де, крім галереї, розташовано ще кілька музеїв (збройна палата, музеї порцеляни, геології). Найвідоміша картина галереї - «Сикстинська Мадонна» Рафаеля.
Цвінгер. Дрезденська картинна галерея: 1 - фасад; 2 - інтер’єр
Розгляньте екстер’єри будівель музеїв. До якого мистецького стилю ви зарахували б кожну споруду? Обґрунтуйте свої міркування. Як переважно оформлюються експозиційні приміщення в музеях та картинних галереях?
Галерея Уффіці - це не тільки один з найстаріших музеїв Італії, який було започатковано 1560 року. Це ще й визначне зібрання італійського живопису, починаючи із зародження власне італійської національної школи у XIII столітті і закінчуючи творами XVIII століття.
Палац Уффіці збудував у середині XVI століття архітектор Джорджо Вазарі. Галерею складають сорок п’ять залів із зібранням картин, розміщених у хронологічному порядку.
Які види й жанри образотворчого мистецтва представлено на картині-гале-реї? Що на ній відбувається?
У сучасних художніх музеях, галереях та на виставках з метою популяризації мистецтва серед широкої аудиторії здійснюється багато творчих акцій. Наприклад, замість традиційної екскурсії влаштовуються музейні театралізації, які щедро насичені художнім змістом з фондів або експозицій музею. Будується дія, придумуються діалоги персонажів, міркування дійових осіб вистави, за потреби, використовуються справжні документи, музейні предмети, меблі, зрозуміло, без будь-якого ризику завдати їм найменшої шкоди. Переважно це все використовується для створення відповідної атмосфери й духу часу.
Поміркуйте, яким може бути урок мистецтва в музеї. Чим він має різнитися від звичайної екскурсії та уроку в школі?
Сьогодні завдяки активному розвитку мультимедійних технологій музеї почали застосовувати їх можливості в сучасній музейній практиці. Це -спеціальні технології, що дозволяють замінити традиційну розповідь екскурсовода й пасивне сприйняття експозиції активною взаємодією відвідувача музею з його експонатами. Завдяки цьому відвідувач і музейний працівник мають змогу активно включитися в діалог з музейним середовищем, у якому, окрім експозиції, можуть бути створені спеціальні зони, насичені різного роду музейними предметами або їх моделями, що дозволяють активізувати візуальний, тактильний і вербальний канали сприйняття.
У багатьох музеях функціонують сенсорні інформаційні кіоски, які надають усім бажаючим інформацію про експозиції або конкретний об’єкт. На їх інтерактивних моніторах відвідувачам подано максимум інформації. При цьому є змога показати на екрані те, що неможливо представити на виставці з тих чи інших об’єктивних причин. Інформаційно-довідкові муль-тимедіа-системи на базі сенсорних кіосків дозволяють забезпечити численні варіанти обслуговування відвідувачів.
Зручним для користування відвідувачів музеїв, виставок є електронний гід (зокрема, аудіогід) - персональний електронний екскурсовод. Електронний гід може показати план конкретної вітрини і всієї виставки, розповісти про всі експонати музею чи виставки.
Важливо, що всю інформацію гід отримує безпосередньо з бази даних музею, практично в режимі реального часу. Щойно заміна експонатів фіксується в базі даних, це відразу відображається на дисплеї електронного гіда. Такий гід часто забезпечений системою інфрачервоних датчиків, які «знайдуть» відвідувача і приведуть його до експоната.
Аудіогід надає змогу здійснювати різнорівневі екскурсії, записувати тексти будь-якими мовами, використовувати музику, спеціальні звукові ефекти, залучати до написання текстів відомих фахівців, а до запису - видатних артистів. При цьому зберігається безпосередній контакт глядача з твором мистецтва, що часом неможливо в екскурсійній групі. Відвідувач музею завжди може зупинити розповідь аудіогіда або повторити фрагмент, що його зацікавив.
Одним із варіантів електронних гідів є дисплей у вигляді окулярів. За бажання користувача цього пристрою можна показати інформацію про твори мистецтва та їхніх авторів, а вбудований аудіогід допоможе краще зорієнтуватися в експозиції музею. Крім того, є можливість здійснювати фото- і відеозйомку, що збереже пам’ятні фрагменти та допоможе згадати побачене в музеї чи галереї.
На багатьох експонатах музеїв чи на архітектурних пам’ятках ми дедалі частіше помічаємо візерунчастий квадрат - QR-код (від англ. quick response - «швидкий відгук»). Це двомірний штрих-код, що містить різну інформацію, яку зчитують за допомогою спеціальних сканерів і камер
мобільних телефонів. Досить запустити програму зчитування QR-коду, навести об’єктив мобільного пристрою на QR-код - і ви отримаєте швидкий доступ до інформації про об’єкт. Завдяки їй відвідувачі музею чи екскурсанти можуть самостійно ознайомитися з експонатами, вибираючи зручну для користування мову. За допомогою цієї технології відвідувач (відвідувачка) може отримати набагато більш цікаву та насичену інформацію, ніж текст і додаткові ілюстрації. На мобільному пристрої можна прослухати лекцію, подивитися відеофрагмент або кругову панораму, і все це абсолютно безкоштовно, оскільки інформація міститься в локальній мережі музею. Екскурсовод, своєю чергою, може в ході екскурсії ілюструвати свою розповідь додатковими матеріалами. QR-коди активно використовуються в музеях і туристичному бізнесі. Наприклад, у Львові QR-коди розміщено на багатьох туристичних об’єктах. Це дозволяє туристу легко орієнтуватися в місті, адже QR-коди дають інформацію кількома мовами.
Із застосуванням електронних гідів, QR-кодів з’явилася можливість влаштовувати різноманітні інтелектуальні змагання, проводити тематичні екскурсії за сценарієм чи ігри (наприклад, у формі квестів: слідуючи за розповіддю віртуального зберігача музею, відвідувачу пропонується спочатку знайти предмети, а потім розповісти про них; або кожен QR-код - це запитання-завдання щодо музейної експозиції, виконавши яке отримуєш ключ до наступного завдання).
Довідка
Мультимедійні технології, що застосовуються в сучасних арт-експозиціях
Системи спрямованого звуку додають звуку нову якість - локалізованість. Переваги спрямованого звуку: можливість озвучити одну або декілька зон у приміщенні, зберігши тишу в цілому; відстань між зонами, що озвучуються, - від 1 м без шкоди для звукової картини; різні варіанти оформлення - від'непомітйих на тлі стелі і стін до звукових куполів. Звукові куполи дозволяють локалізувати звук у просторі.
Відвідувач (відвідувачка) отримує звукову інформацію, перебуваючи в строго певній зоні, а вже в кількох метрах від неї нічого не чути. Це особливо важливо для музейних експозицій.
Система «Інтерактивне скло» - медіа-платформа, що перетворює будь-яку скляну поверхню на екран. Інтерактивне скло обладнано інтерактивною системою зворотного зв’язку з користувачем, який може самостійно керувати вмістом^ екрана.
Зображенням на екрані можна керувати як дотиком рук до поверхні, так і рухами на певній відстані. Контент на такому екрані може керуватися відразу кількома користувачами.
Інтерактивна підлога - це підлогова платформа, на яку зображення проектується згори вниз.
Інтерактивний стіл - мультимедійний пристрій, керування Яким здійснюється дотиком.
Інтерактивна стіна перетворює звичайну вертикальну поверхню в інтерактивний відеоекран великих розмірів. На основі цієї технології створюються мультимедіаінсталяції, що дозволяє використовувати вертикальні поверхні для демонстрації таймлінії та інтерактивної взаємодії з нею. Інтерактивна стіна створює повне відчуття перебування в тому чи тому місці. Потрапляючи в проекцію, людина сама рухами рук оживлює зображення. Під час наближення людини система переходить в активний режим і дозволяє вибирати цікаві для неї блоки інформації за допомогою жестів. Після цього зазначений фрагмент збільшується і демонструється відеоролик або набір тексту і фотографій, з якими можна взаємодіяти.
Голографічна сітка - спеціальне полімерне полотно, яке є висококонтрастним екраном для відеопроекції. За певного освітлення сітка стає практично прозорою, створюючи ілюзію, ніби відеозображення з проектора вільно ширяє у повітрі (ефект голографії). Приголомшливих ефектів можна домогтися, використовуючи голографічну сітку на сцені, - коли віртуальні персонажі вже не відрізняються від реальних, до того ж можливо додати інші спецефекти, 3D літаючі об’єкти тощо.
Оскільки проведення різноманітних заходів у музеях та галереях, здійснення арт-акцій з популяризації мистецтва потребує інформування майбутньої публіки, потрібне застосування реклами, до якої належать буклети, альбоми, афіші, візитні картки, календарі, плакати, листівки, запрошення, бланки, наклейки.
Завдяки сучасним технологіям їх друкування здійснюється і на сувенірній продукції - значках, вимпелах, прапорцях, посуді, ручках, щоденниках, записниках, блокнотах, фірмових папках, що також сприяє популяризації заходу. Звичайно, реклама у вигляді рекламних роликів застосовується і в засобах масової інформації: на радіо та телебаченні, в Інтер-неті.
Пригадайте види реклами та форми її застосування.
Перегляньте відео та ознайомтеь з інформацією:
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Розробіть вітальну листівку до Міжнародного дня музеїв (18 травня) або рекламний буклет, календар, афішу чи запрошення для мистецького заходу.
Словник
Музеї художні - музейні заклади, колекції та експозиції яких відображають історію і сучасний стан образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва. Виділяють такі типи цих закладів: музеї широкого профілю (живопис, графіка, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво); музеї, присвячені одному з видів мистецтва (картинні галереї); музеї, присвячені відомим художникам (зокрема, меморіальні музеї). Пам’ятка культури - визначна споруда, археологічний об’єкт або витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання країни, людства загалом (пам’ятка історії, літератури, мистецтва, мови, права тон^о) і охороняється законом. Залежно від наукової, історичної і художньої цінності пам’ятки культури бувають світового, державного і місцевого значення. В Україні нараховується понад 160 тис. пам’яток культури.
Художня галерея - тип художнього музею.
ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) - міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, яка при співпраці своїх членів-держав сприяє розвитку національної культури, охороні пам’яток культури тощо. '
Домашнє завдання
-Що є об’єктами культурної спадщини?
-Які культурні пам’ятки України перебувають під охороною ЮНЕСКО?
-Які форми збереження культурної спадщини ви знаєте?
-Назвіть найвідоміші художні музеї та галереї світу.
-Як музеї та виставки застосовують сучасні технології для популяризації мистецтва?
-Поміркуйте над значенням існування різних форм збереження і поширення культурної спадщини.
04.05.2022, 11.05.2022
Тема уроку. ТЕЛЕБАЧЕННЯ :
РЕАЛЬНИЙ ТА ІЛЮЗОРНИЙ СВІТ
Екран заполонив наше життя, і ми навіть не уявляємо існування без нього. Кіно, телебачення, відео, світлодіодні вуличні екрани, рекламні відеомонітори в торговельних та розважальних центрах, технічно модернізовані кіноекрани, телевізори, комп’ютерні дисплеї, мобільні телефони та смартфони ввійшли в наше життя й заволоділи нашим часом.
Кінематограф, телебачення, відео належать до екранних видів мистецтва. Їх називають синтетичними, чи аудіовізуальними, тому що ми сприймаємо їх водночас слухом і зором.
Нині телебачення є могутнім засобом масової інформації. Воно є послідовником попередніх видів ЗМІ: преси, фотографії, радіо. На зламі ХХ-ХХІ століть вірним супутником інформаційного телебачення стали комп’ютерні мережі, зокрема Інтернет.
Не виходячи з дому, ми можемо віртуально відвідати музей, театр чи концертну залу тощо. Реклама на телебаченні не дасть нам пропустити будь-яку значну подію культурного життя: фестиваль, виставку творів мистецтва, прем’єру театрального спектаклю, гастролі видатних артистів, показ нового фільму тощо.
Телебачення також один з основних засобів зв’язку, широко використовуваний у науковій діяльності під час дослідження об’єктів з віддалі, у техніці, промисловості, транспорті, будівництві, сільському господарстві, метеорології, космічних та інших дослідженнях, у військовій справі тощо.
Телебачення здійснюють телерадіоорганізації, що створюють або комплектують телепрограми і телепередачі та розповсюджують їх за допомогою технічних засобів мовлення. Трансляція (телерадіотрансляція) телепродук-тів здійснюється наземними передавачами, за допомогою кабельного телебачення або супутників будь-якого типу в кодованому або відкритому вигляді телевізійних чи радіопрограм, що приймає населення.
Телебачення - не тільки засіб масової інформації, це й вид творчості, що має свою специфічну художню мову: сукупність технічних прийомів і зображально-виражальних засобів, за допомогою яких творець утілює свій задум. Телебачення і кіно, будучи екранними засобами вираження, мають спільну у своїй основі мову.
Важливі умови оформлення телестудії - колір, світло, організація простору, деталі інтер’єру. Кольорове рішення тісно пов’язане з характером телепередачі: наприклад, для програм новин оптимальними можуть бути сині, блакитні, зелені тони. Крім того, у такій телестудії увага має бути зосереджена на ведучому, і тому для неї доцільним буде витриманий, строгий і простий дизайн. Водночас для розважальних і спортивних передач увага глядача періодично розсіюється різними спецефектами та спрямовується на плазмові панелі чи 3D телевізори, які вмонтовано в легкі стіни. На цих телестудіях може бути використано ширший діапазон кольорів.
Світловий дизайн зумовлений технічними особливостями телебачення. Адже учасники телепередачі для якісної зйомки в студії зазнають інтенсивного впливу освітлювальних приладів. Одне з рішень для створення комфортного середовища сприймання глядачами - формувати різні зони яскравості за рахунок підсвітки подіуму, столу та інших деталей інтер’єру.
Особливості оформлення простору телестудії пов’язані з концепцією телепрограми: якщо це інформаційна програма чи програма, заснована на жанрі бесіди, студійний простір оформлюють як офісне приміщення. Для шоу, ігор та інших розважальних програм простір телестудії може оформлюватися як театральна сцена або як рухлива картина, що подається в різних планах тощо. Дизайн інтер’єру деяких телестудій передбачає можливість вести різні зйомки (новини, вечірні зустрічі, інтерв’ю). Тому кожен куточок у такій студії виглядає як окремий інтер’єр зі своїм стилем і акцентами кольору.
Заставка телепередач
Звук на екрані існує у трьох формах: слово, музика і шуми, які можуть звучати в кадрі й поза кадром. Сфера використання слова - це авторський коментар, дикторський текст, інтерв’ю, діалогові форми і монологи, тексти, які відтворюють актори, і тексти-роздуми документальних героїв. Водночас у багатьох телепередачах за допомогою слова, певних інтонацій застосовуються також прийоми театрального мистецтва. Безпосереднє звернення з екрана телеведучого до глядача з метою донесення певного важливого повідомлення (спрямованість на глядача, встановлення з ним контакту, внутрішнього діалогу, прагнення до зворотного зв’язку) забезпечує глядачеві можливість відчувати себе учасником подій, співприсутнім у реальному часі.
Шуми не тільки в житті збагачують сприйняття дійсності, а й на екрані стають потужним виразовим засобом у відтворенні навколишнього світу. Завивання вітру, спів птахів, гавкіт собак, міський шум, гул літака, ревіння сирен... Нам уже важко уявити звукову доріжку екранного твору будь-якого виду і жанру без шумів: вони супроводжують нас постійно і в житті, і на екрані.
Але недостатньо просто зафіксувати реальний звук, слід осмислено включити його в образну структуру епізоду, поклавши на нього вирішення певних, чітко окреслених творчих завдань. Наприклад, за кадром цокає годинник, стукають колеса потяга, чути гул літака або шум автомобіля, а в кадрі — застиглий гірський пейзаж чи широке поле золотої пшениці. І глядач «зчитує» екранний образ: час іде вперед, він відчуває його поступальний рух. Так звукові акценти — шумові, музичні та інтонаційні — допомагають розкрити прихований глибинний сенс зображення, підкреслити найсуттєвіші моменти дії, домогтися потрібного емоційного впливу на глядача. Отже, тісний взаємозв’язок окремих аудіо- та відеоелементів народжує цілісний зображально-звуковий образ екранного мистецтва.
Кадри з телепередач
На телебаченні працюють люди різних професій, адже сьогодні воно є не тільки засобом трансляції. На телестудіях створюються оригінальні, суто телевізійні художні продукти, наприклад, телемости, відеокліпи, телепередачі, телереклами, телешоу, телесеріали, появою яких ми завдячуємо сценаристам, режисерам, акторам, звукорежисерам, освітлювачам та іншим фахівцям кіно й телебачення.
Жанрова система сучасного телебачення досить різноманітна. Окремі жанри мають беззаперечну мистецьку природу (телевистава, телефільм, мультфільм, телесеріал, музичний відеокліп, талант-шоу, трансляції концертів та вистав тощо). Інші — яскраво демонструють властиві їм мистецькі та видовищні риси (популяризаторські передачі мистецького напряму, ток-шоу, інтелектуальні та розважальні ігри, жартівливі програми, трансляції спортивних змагань). Деякі спрямовані на виконання суто інформаційної функції (новини, інтерв’ю, бесіди, репортажі, журналістські розслідування, теледебати), проте навіть ці телевізійні жанри характеризуються певними мистецькими елементами та виражальними засобами (наприклад, акторська майстерність ведучого, використання у програмі мистецьких сюжетів, яскраве і драматургічно влучне звукове рішення телепрограми, операторська майстерність тощо).
Важливою невід’ємною складовою сучасного телебачення є телевізійне кіно (анімаційні, неігрові та ігрові короткометражні фільми, телевізійні фільми, серіали), зняте спеціально для показу по телевізору, тобто призначене виключно для трансляції, а не для прокату в кінотеатрах. Під час створення цього продукту кіноіндустрії враховуються технічні можливості телебачення та особливості сприйняття телеглядачами зображення на екрані телевізора. Оскільки телеекран значно менший від кіноекрана, телевізійне кіно відрізняється від кінофільмів меншою кількістю загальних планів, відсутністю дуже деталізованих зображень тощо. Велику групу сучасного телевізійного кіно складають телевізійні фільми, зокрема телесеріали. Їх часто знімають переважно на телестудіях. Здебільшого телесеріалам властива специфічна, досить «розтягнута» оповідь, і тому нерідко вони складаються з великої кількості серій. До технічних особливостей цих творів можна зарахувати той факт, що під час їх монтажу враховуються рекламні блоки в ефірній сітці телеканалів — на інтригуючому моменті телеоповіді робиться пауза, і після передбачуваної реклами йде продовження з невеликим повторенням у сюжеті.
Кадри з телесеріалів: 1 — «Гра престолів»; 2 — «Роксолана»
Відеомистецтво, що з’явилося наприкінці минулого століття, по суті, стало поєднанням кінематографа й телебачення, адже для вираження художньої концепції в ньому застосовуються можливості відеотехніки, комп’ютерного й телевізійного зображень. З-поміж його жанрових різновидів за лаконізмом і насиченістю спецефектами вирізняються відеокліпи (чи відеоролики). Їх найчастіше застосовують на телебаченні для політичної реклами, реклами товарів і послуг, для візуального супроводу музичних композицій (музичні відеокліпи).
Кадри з телесеріалів: 1 — «Друзі»; 2 — «Гостя з майбутнього»
З-поміж відеороликів чи не найрозповсюдженіші в сучасному телевізійному просторі рекламні відеоролики. Особливістю телевізійної реклами є те, що вона з’являється на екрані в будь-який час доби між програмами, усередині телепередач та кінофільмів і навіть під час прямого ефіру. Зазвичай глядачів дратує надто часта її поява. Але іноді вони зацікавлюються і навіть звертають увагу на той чи той рекламний відеоролик. Здебільшого такі твори мають цікаву постановку, захопливий музичний чи відеоряд (зокрема, позитивних анімаційних персонажів), і глядачі щонайперше звертають увагу на мистецькі ознаки відеоролика. Мистецька наповненість рекламного ролика виявляється в побудові зображення (або тексту) і застосуванні музики, яка, за умови її незвичності чи нестандартної подачі, може зацікавити глядачів, змусити їх зосередитися на рекламі до її закінчення. Музичний супровід у ролику іноді справляє визначальний вплив на споживача. Тобто розробники творів цього жанру дбають не тільки про візуальний ряд, який сприятиме формуванню правильних асоціацій щодо продукту реклами, але й про талановито створений звуковий образ. Нині існують різні варіанти виробництва музики до реклами. Це може бути використання вже готового твору; замовлення композитору музики, подібної до певного зразка (завдання написати музику в характері, образі й загальному настрої певного твору); виробництво повністю оригінального музичного ряду.
Окрім того, більшості рекламних відеороликів властиве тяжіння до театралізації та видовищності, що втілюється передусім у формі екранного продукту, виконаного за допомогою гри акторів, які перетворюються на вигаданих персонажів. Реклама створює певну святкову атмосферу навколо продукту, що рекламується, розігруючи його переваги в різноманітних образах.
Завдяки ефективному використанню всіх мистецьких впливів телевізійна реклама за лічені секунди створює чуттєво-емоційні образи, які мимоволі фіксує людина, а потім вони впливають на її життєві орієнтири. І, як наслідок, часто виграє не той, у кого кращий рекламований продукт, а той, хто зміг краще представити його публіці.
Фрагменти рекламних відеороликів
Великий пласт відеотворів — музичні відеокліпи, у яких музична композиція (найчастіше пісня) супроводжується певним відеорядом. Як правило, це, по суті, міні-фільм, певна зорова ілюстрація сюжету пісні, створена за всіма законами драматургії, режисури та монтажу.
Тривалість відеокліпу співставна з тривалістю пісні, що звучить, і, відповідно, режисер-постановник має «розповісти історію», утілити свою ідею в зорових образах у межах цього часу. Саме цим обумовлений специфічний для кліпів монтаж, що забезпечує сприйняття відеоряду як ланцюга миттєвих образів. Цей вид монтажу є дуже емоційно насиченим, адже за 3—4 хв глядач може побачити стільки монтажних змін, скільки їх буває в повнометражному фільмі.
Існують сюжетні відеокліпи, у яких глядачам пропонується одна чи декілька сюжетних ліній. Наприклад, історія на сюжет пісні, утілена із залученням професійних акторів та виконавця твору. Є також безсюжетні відеокліпи. Вони представляють виконавця (виконавицю, виконавців) пісні, танцювальні композиції або різноманітні експериментальні проекти із застосуванням різних комп’ютерних технологій, звучанням синтезаторів тощо. Є окрема група мультиплікаційних відеокліпів, яким властиве поєднання реального, мальованого та комп’ютерного зображень. Такі кліпи можуть бути і сюжетні, і безсюжетні.
Відеокліп створюється переважно засобами кінематографа з використанням сучасних цифрових технологій, і саме завдяки телебаченню він є певним «містком» між митцем і публікою: варто лише ввімкнути телевізор — і зірка вже «спілкується» зі своїми шанувальниками.
Телевізійна інтерпретація музики (зокрема, у музичному відеокліпі) — це не лише новий (екранний) спосіб представлення музики, не тільки нова (зображальна) форма її існування, але й новий спосіб переконання, пропаганди в мистецтві. Кліпи диктують моду, пропагують певний стиль життя, надають приклад для наслідування як у поведінці, так і в оцінці дійсності.
Кадри з відеокліпів: 1 — Жизель Ноулз Бейонсе; 2 — гурту «ВВ»
Статуетка MTV Video Music Awords
У серпні 1981 року в США почала своє мовлення перша у світі телестанція MTV, ідейно-творчою концепцією якої стала безперервна подача в ефір музичних відеокліпів. У 1984 році на каналі з’явився перший хіт-парад, і з того самого року почали проводитися щорічні церемонії нагородження за створення музичних відеокліпів MTV Video Music Awords. Нагороди вручають у різних номінаціях: найкраще відео року, чоловічий та жіночий кліпи, дебютант, танцювальний кліп з піснею, альтернативний кліп, хореографія, режисура, спецефекти, монтаж тощо.
Телебачення дедалі інтенсивніше розширює видовищну практику та пропонує глядачам продукцію, у якій над інформаційністю та публіцистичністю домінує розважальність. Якщо раніше «обличчям» будь-якого телеканалу вважали інформаційні випуски, новини, то сьогодні перевагу отримують розважальні телепрограми. Саме вони становлять основу сучасного ефірного мовлення.
Нині телебачення орієнтується на виробництво розважальних передач. З-поміж їх великої кількості можна виділити телешоу — різноманітні форми, що розгортаються у студії, у символічному просторі й часі. Це, здебільшого, дискусійні телепередачі, дебати, ігри та лотереї, змагання й конкурси тощо. Сьогодні досить популярними є ток-шоу — екранна форма розмовної журналістики, що поєднує ознаки інтерв’ю, дискусії, які концентруються довкола особи ведучого (ведучої). Саме він (вона) забезпечує напрям діалогу в студії. На ток-шоу в студію запрошують гостей (героїв) — людей, цікавих своїми вчинками, думками, способом життя. Обов’язковою є присутність у студії «внутрішніх глядачів» та компетентних експертів. Глядачі не завжди долучаються до розмови, іноді їхня участь обмежується оплесками або фіксацією власної думки технічними засобами — усе це додає атмосферу публічності і, за задумом організаторів, повинне створити в телеглядачів емоційну напругу.
Першим різновидом ток-шоу були телемости — двосторонній діалог різних аудиторій або експертів з різних міст за допомогою техніки супутникового зв’язку. Телемости й нині використовують у ток-шоу для розширення географії спілкування. Під час передвиборчих кампаній увага медійників спрямовується на організації видовищних теледебатів (різновид ток-шоу), які дають змогу модераторові (ведучому) й учасникам дискусії впливати на поведінку електорату й корегувати її.
Кадри з телешоу
Драматургія ток-шоу вибудовується з послідовності запитань, які спочатку визначають інтригу, а потім розгортають динаміку розвитку сюжету програми.
Ще однією формою телешоу є реаліті-шоу, у якому все, що транслюється з екрана, трансформується з реальної дійсності. Такий «реалізм» дії, що розгортається перед глядачами, дає їм змогу відчути себе причетним до екранного дійства завдяки інтерактивним засобам (телефон, смс-повідомлення, Інтернет тощо). Глядач (глядачка) може впливати на перебіг подій, висловлювати власні думки, втручатись у процес вибору переможців, брати особисту участь у проекті в тій чи тій ролі. Насправді, така «можливість» найчастіше є ілюзорною, але шоу-технології презентують її як надреальну. Відбувається ефект розмиття дійсності, завдяки якому глядачам дедалі складніше відокремити реальне життя від вигаданих подій.
Сила телебачення саме в тому, що воно примушує повірити в те, що воно показує, викликаючи ефект реальності, а потім, за потреби, цю реальність змінює.
Одним з найяскравіших зразків реаліті-шоу є талант-шоу. Це телепроект (цикл передач), у якому частково в запису, частково — у прямому ефірі відбувається змагання учасників-конкурсантів, які демонструють свої таланти, здібності, уміння тощо. На українському телебаченні їх представлено проектами, що є аналогами популярних у світі талант-шоу: «Україна має талант», «Х-фактор», «Голос країни», «Танцюють всі», «Фабрика зірок» та ін. Це розважальні шоу, які своїми специфічними засобами впливають щонайперше на емоції глядачів. З-поміж таких засобів — гучні фрази ведучих, бурхливі оплески та вигуки публіки у студії, яскраві кольори та світлові ефекти, часте повторення однакових сюжетів та заставок, дотримання стабільного іміджу осіб журі, довгі інтригуючі паузи та обов’язкова реклама перед оголошенням важливої інформації.
Заставка шоу «Україна має талант»
Отже, телебачення відіграє в нашому житті досить вагому роль. Це постійне джерело інформації і розваг. Деякі люди проводять більшість свого вільного часу перед «блакитним екраном», інші переглядають тільки вибрані телепередачі. Це великий світ, розмаїття телепродуктів, що творяться за особливими законами і своїми специфічними засобами впливають на наші думки і почуття, а іноді - і спонукають до певних дій.
У будь-якому разі не слід забувати, що світ за межами екрана живий та справжній, тому потрібно спиратися на реальні факти, самостійно міркувати, робити власні висновки, ухвалювати рішення.
СЛОВНИК
Передача (телепередача) — змістовно завершена частина програми (телепрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт.
Програма (телепрограма) на телебаченні — це поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телепередач), яка має постійну назву і транслюється телеорганізацією.
Телебачення — це виробництво аудіовізуальних програм і передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм і передач та їх поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження.
Домашнє завдання.
Написати відповіді на запитання в зощит.
1. Яку роль відіграє телебачення в нашому житті?
2. Які особливі засоби художньої виразності притаманні телебаченню?
3. Назвіть телевізійні жанри. Наведіть приклади різних жанрів телебачення.
4. Які на вашу думку є можливостями впливу телебачення на молодь.
5. Пригадайте рекламні ролики, де використано фрагменти з відомих вам творів академічної музики.
6. Пригадайте види й особливості реклами,схарактеризуйте їх.
7. Поміркуйте, які музичні відеокліпи вам подобаються. Чому?
8. Перегляньте їх, зверніть увагу, сюжетні чи безсюжетні вони.
9. Які художні засоби використано для їх створення?
10.Наведіть приклади сучасних ток-шоу. Які проблеми вони порушують? Проаналізуйте їх драматургію (динаміку розвитку сюжету), поведінку учасників та ведучого.
20.04.2022, 27.04.2022
Тема уроку. Художні течії і напрямки в кінематографі
Кінематограф, як вид мистецтва, не стояв осторонь від авангардних пошуків, що вирували у XX столітті в різних видах творчості. Щойно кінематографісти навчилися розповідати кіноісторії, працюючи з монтажем, кадром, зображенням, стало зрозуміло, що в кіно можливі пошуки, які перетворять його в більш високе мистецтво. Молоді режисери, що нерідко приходили в кінематограф з інших сфер мистецтва, активно експериментували, і ці експерименти здавалися певним бунтом, модерністським викликом, кинутим суспільству, але зрештою дали плідні результати, що збагатили й розширили можливості мови кіномистецтва.
Кіноімпресіонізм з’явився під впливом однойменного стилю живопису і розвивався також переважно у Франції. Імпресіоністи від кіно вважали, що кінематограф має розмовляти з глядачем власною мовою, застосовуючи при цьому тільки йому властивий набір виразових засобів. Саме тому вони активно використовували зйомки на пленері, мистецтво ракурсу, ритм, композиції кадру, що яскраво виразилося, зокрема, у творах Луї Деллюка та інших французьких режисерів. Людина у фільмах імпресіоністів зливається з навколишнім середовищем, стаючи елементом світової матерії. Її образ змодельований із переживань, спогадів, настроїв. Так, фільм Луї Деллюка «Мовчання» (1920) являє собою внутрішній монолог героя, що сидить біля каміна і згадує давноминулі події, гострота переживань яких не ослабла з плином часу.
- Пригадайте й назвіть риси імпресіонізму в різних видах мистецтва.
- Порівняйте їх.
Справжніми віртуозами чистої кінематографічної форми виявилися представники французького авангарду. Проголосивши ідею «чистого кіно», режисери-авангардисти почали створювати фільми без сюжетів, без героїв, без сенсу. У пошуках специфічних особливостей кіномови авангардисти зосередилися на вивченні ритмічних закономірностей рухомого зображення, перетворивши абстрактні засоби екранної виразності (план, ракурс, динаміку) в художній образ фільму.
Зокрема, яскрава представниця дадаїзму Жермен Дюлак зробила спробу створити візуальне відображення музичних творів.
У своїх кінокартинах («Запрошення до подорожі» (1926), «Платівка № 927» (1929), «Арабеска» (1929)) вона намагалася створити зорові музичні еквіваленти творів Бетховена, Шопена, Дебюссі, поєднуючи кадри на основі асоціацій і мелодико-ритмічних закономірностей.
Абстракціоніст Анрі Шомет вважав, що у фільмі слід відокремлювати об’єкти зображення як від документального, так і від драматичного контексту, у результаті чого виникає візуальна симфонія, а кіно стає мистецтвом світла, ритму і форм. Наприклад, у картині «Віддзеркалення світла і швидкості» (1925) він, використовуючи світло прожекторів та оптичні видозміни, перетворив кришталеві підставки для ножів на купи сяючого кришталю. Ці кадри режисер чергував із зображенням лісового масиву, знятого з вікна автомобіля, що рухається. Під час уповільнення швидкості темні стовбури дерев «роз’єднувалися» світлими вертикальними смугами, а під час швидкого переміщення — навпаки, «зливалися» в єдину чорну смугу.
Картина Фернана Леже до фільму «Механічний балет»
Кадри з кінофільму «Механічний балет» (реж. Фернан Леже)
Одним з яскравих прикладів кіноабстракціонізму є фільм художника Фернана Леже «Механічний балет» (1924). Це — перша кінострічка, створена без сценарію. У ній поєдналися фотофрагменти, малюнки, нанесені на стрічку (оптична фонограма), класична анімація (наприклад, кубістична фігура Чапліна чи танець ніг). У кінотворі автор за допомогою різноманітних ракурсів і тревелінгу «оживив» каструлі, тарілки, щітки в нехитрому танці.
Кінофільм «Механічний балет». Фрагмент (реж. Фернан Леже).
- Які ваші враження від твору? Схарактеризуйте музичне оформлення Джорджа Антейла, Майкла Наймана.
- Як узгоджено звук і зображення в кінострічці?
- Пригадайте риси абстракціонізму в образотворчому мистецтві.
- Назвіть видатних представників цього напряму мистецтва.
Футуристичні захоплення рухом, ритмом виявилися у стрічці Ежена Деслава (Євген Савченко, українець за походженням) «Марш машин» (1926). Він експериментував з музикою в кіно — розміщував за екраном грамофон і ставив платівки з музикою, потрібною йому за сюжетом картини (пам’ятаємо, що в ці часи кіно ще німе). У стрічці «Колесо» (1929) режисер Абель Ганс використав нові прийоми ритмічного монтажу. Найефектнішим епізодом є так звана «симфонія рейок». У момент фільму, коли герой, машиніст потяга, вирішує пустити поїзд під укіс, Ганс ефектно використовує зйомку з руху, створює напругу, що поступово зростає — рух потяга збільшується. Але помічник машиніста терміново тисне на гальма — швидкість руху починає знижуватися.
Ці кінообрази ніби перегукуються зі знаковим для музичного футуризму образом паровоза, який створив Артюр Онеггер («Пасифік 231»). Якщо режисер прагнув «озвучити» зображення, то композитор, за його словами, «хотів передати зорове враження і фізичну насолоду рухом у суто музичній побудові».
Відеоролик до музики Артюра Онеггера «Пасифік 231».
- Пригадайте музичний твір «Пасифік 231».
- Які засоби застосував композитор для реалістичності відображення потяга?
Автори сюрреалістичних фільмів відтворювали щонайперше психологічні стани, викликані самотністю, приниженням людської гідності тощо. Світ цих фільмів балансує на межі сну й реальності, свідомого і підсвідомого. До кіномистецтва залучалися авторитети мистецького авангарду. Наприклад, у створенні картини «Андалузький пес» (1929) іспанського режисера Люїса Бунюеля брав участь художник Сальвадор Далі. Епізоди фільму нагадували низку чудернацьких видінь, споріднених з його сюрреалістичними живописними полотнами.
Потужним кінематографічним акордом авангарду є фільм Рене Клера «Антракт» (1924), на музику Еріка Саті. Стрічку створено не як самостійний екранний твір, а як фільм для демонстрації в антракті хореографічної вистави. Хоча згодом, отримавши схвальні відгуки критики й публіки, фільм став самостійним твором.
У деяких кінострічках 1920-х років у акторів був дуже підкреслений грим, змінені пропорції, навмисно промальовані декорації — це вплив німецького експресіонізму, намагання позбавити кінообраз схожості з певними предметами, а кіномистецтво представити як гру світла, форм і ліній. Інтерес кінематографістів був більше зосереджений на виразній акторській грі, ніж на монтажно-виражальних засобах. Твором, що започаткував німецький кіноекспресіонізм, є фільм Роберта Віне «Кабінет доктора Калігарі» (1920). Цікаво, що співавторами режисера були художники Герман Варм, Вальтер Реріг і Вальтер Рейман. Риси експресіонізму виявилися щонайперше в декораціях, костюмах, акторському гримі. Змодельований у знімальному павільйоні художній простір фільму відображав «похилений» світ, що от-от розпадеться. Зображені предмети (двері, стільці, вікна) позбавлені правильних геометричних форм. «Зламані» вулиці, хаотичне нагромадження будинків, зигзаги сходів розщеплюють композицію кадрів, підкреслюючи їх площинний характер. Навіть титри у фільмі виписано різким нерівним «почерком». У стилістичну єдність із декораціями була приведена й акторська пластика: нервозність жестів, еквілібристика ходи героїв ніби відтворюють «крихку» природу людського тіла. Загрозливо деформований світ «Кабінета доктора Калігарі» акумулював атмосферу безвиході й трагічного сум’яття оголеної душі людини.
Афіші до фільму «Кабінет доктора Калігарі»
- Пригадайте риси експресіонізму в музиці та образотворчому мистецтві.
- Схарактеризуйте особливості художньої мови афіш фільму.
- Що надає їм рис експресіонізму?
Після Другої світової війни для італійського кінематографа був характерний неореалізм, у якому найбільш яскраве вираження отримує соціальна реальність, і саме вона стає основою кіносюжетів. Проголосивши принцип достовірності, режисери вийшли зі знімальних павільйонів. Фільми знімали з натури: на міських вулицях, у сільських краєвидах, на робітничих околицях. У деяких з них замість професійних акторів грали робітники й селяни, в основі сюжетів переважно були справжні події, факти з газетної хроніки.
Головним, що об’єднувало всі неореалістичні твори, було правдиве відтворення сучасної дійсності, цікавість до народного життя, долі простої людини, певний ступінь документалізму. Глядачі впізнавали в кіногероях себе, свої проблеми, страшну правду життя — голод, безробіття, злидарство. Видатні режисери неореалізму — Роберто Росселіні, Вітторіо де Сіка, Лукіно Вісконті та ін. Світову славу по праву заслужило мистецтво видатної актриси театру й кіно Анни Маньяні, актора, драматурга, режисера Едуардо де Філіппо, одного з видатних коміків — Тото. Вони правдиво втілили незабутні образи й характери звичайних італійців. До яскравих зразків неореалізму належать фільми «Рим — відкрите місто» (1945, реж. Роберто Росселіні), «Викрадачі велосипедів» (1948, реж. Вітторіо де Сіка), «Земля тримтить» (1948, реж. Лукіно Вісконті), «Біля стін Малапагі» (1949, реж. Рене Клемен).
- Поцікавтеся кінотворами неореалізму.
- Перегляньте один з них та напишіть свій відгук.
- Порівняйте живописний та кінореалізм.
Постмодерністським фільмам притаманні інтерес до формальної оповіді і трюків, причому це часто подається в пародійному ключі (наприклад, «Роман з каменем», реж. Роберт Земекіс); тяжіння до стилізації, цитування та асоціативні посилання на інші фільми, на класику жанру, у результаті чого збільшується кількість нових фільмів на старі сюжети (римейків). У кінотворах, особливо кримінального жанру, майже зникає моральна оцінка героїв, оскільки вони спочатку задані в пародійному аспекті, проте не настільки, щоб не створювати напруги («Справжнє кохання» (1993), реж. Тоні Скотт; «Кримінальне чтиво» (1994), реж. Квентін Тарантіно).
Пригадайте основні риси мистецтва постмодернізму. Наведіть приклади. Схарактеризуйте основні риси вияву згаданих художніх напрямів у музичному та образотворчому мистецтві.
Сьогодні важко уявити наше життя без кіно. Адже воно дозволяє нам, простим глядачам, поринути у новий незвіданий світ — світ фантазій, історій та мрій, у якому нам ніколи не побувати насправді, проте який щодня забарвлює та прикрашає нашу буденну реальність.
Марки до фільмів у стилі неореалізм
Домашнє завдання.
1. Назвіть види і жанри кінематографа, його художні засоби, відомих акторів і режисерів українського та світового кіно.
2. Поміркуйте, які творчі й технічні професії задіяно в кіноіндустрії.
3. Розкажіть про особливості однієї з кінематографічних шкіл.
4. З якою метою проводять різноманітні кінофестивалі? Назвіть найвідоміші з них.
5.Дослідіть самостійно творчість улюбленого актора ігрового кіно. Визначте жанр фільму (комедія, детектив, бойовик, вестерн, мюзикл, мелодрама тощо), роль музики в ньому.
06.04.2022, 13.04.2022
Тема уроку. Кінематографічні школи.
(уроки №4, №5)
Якщо йдеться про американський кінематограф, здебільшого спадає на думку слово «Голлівуд». І справді, Голлівуд — це гігантська кіноіндустрія, що розповсюдила свій вплив на весь світ. Щонайперше, голлівудські картини — це блокбастери із захопливими сюжетами, неймовірними спецефектами, безвідмовними монтажними прийомами тощо. Голлівуд має значний вплив і на кінематограф інших країн — його фільми задають моду в багатьох жанрах кіно, виборі сюжету, створенні іміджу фільму для рекламної кампанії.
Нині Голлівуд — це група великих кінокомпаній — мейджорів: Columbia Pictures, 20th Century Fox, Warner Bros., Paramount Pictures, Universal Studios, Walt Disney Company, SONY Pictures, Metro Goldwyn Mayer (MGM), на яких переважно зосереджено кіновиробництво Голлівуду. Разом фільми цих кіностудій забезпечують до 90 % касових зборів у США.
Часто Голлівуд звинувачують у штампуванні однотипних фільмів, якісних, але знятих за стандартними рецептами, позбавлених нових творчих ідей, будь-якого авторського стилю і розрахованих щонайперше на комерційний успіх. Незважаючи на це, голлівудські стрічки дуже популярні, адже реалізують саму суть кінематографа — видовище. Кінематографісти і продюсери насамперед ставляться до кіно як до способу самореалізації, вони захоплені історією картини, її персонажами і прагнуть створити якісний твір, розповісти історію за допомогою екрана. І, можливо, саме тому попри розмах американської кіноіндустрії в ній вдалося зберегти творче, художнє ставлення до процесу створення фільму.
Постери до кінофільмів: 1 — «Пірати Карибського моря»; 2 — «Залізна людина»
Історично кінематограф Голлівуду — продюсерський, зорієнтований на створення касових фільмів для масового прокату. Випуск кожної голлівудської картини супроводжується великою маркетинговою підготовкою, адже прокатна доля фільму визначається не тільки якістю картини, але й грамотністю маркетингової стратегії. І саме продюсер, крім організації виробництва фільму, розробляє рекламну стратегію впродовж усього виробничого процесу. До моменту здачі фільму продюсерський колектив уже чітко уявляє, що в картині може максимально зацікавити майбутнього глядача і як найкраще презентувати новий кінопроект аудиторії.
Рекламна кампанія продумується до найменших деталей. Найважливішим етапом у ній є виробництво відеороликів (трейлерів), що планується запускати на телебаченні, як своєрідні «нагадування» про новий кінопроект, що найближчим часом буде демонструватися в кінотеатрах. Виробництво трейлерів у США вже давно є окремим мистецтвом, існують навіть спеціальні кінокомпанії, так звані трейлерхауси, що займаються виключно монтажем трейлерів до фільмів. Саме в таких компаній західні продюсери, як правило, замовляють трейлери до своїх картин.
Прибуток від кінопроекту — це не тільки прибуток від прокату, але й дохід від тематичних парків, парків розваг, величезного ринку супутньої продукції: різних іграшок, сувенірів, комп’ютерних ігор за мотивами кінокартини, предметів одягу тощо.
Але американське кіно — це не тільки кіноіндустрія Голлівуду, це й розвинута система незалежного кіно (культові стрічки, творчі експерименти тощо), яке створили ентузіасти без залучення великих кінокомпаній.
Це кіно досить популярне і заслужило світове визнання, не раз перемагаючи на міжнародних конкурсах і фестивалях. У цих фільмів зазвичай менші бюджети і вони рідко (але таке все ж буває!) стають блокбастерами, проте їх автори вільніші та сміливіші у виборі сюжетів і частіше експериментують. Ці кінороботи — від стрічок, увінчаних «Оскарами», до суперечливих картин — змінювали правила гри в кінематографі, визначали обриси сучасної кіноіндустрії і поп-культури в цілому. З-поміж найвідоміших картин цього кіно «Амадей» (реж. Мілош Форман); «Термінатор» (реж. Джеймс Кемерон), «Хоробре серце» (реж. Мел Гібсон); «Той, що танцює з вовками» (реж. Кевін Костнер); «Володар перснів: Братерство персня» (реж. Пітер Джексон); «Мала на мільйон» (реж. Клінт Іствуд) та багато-багато інших захопливих кінотворів.
Кадри з кінофільмів: 1 — «Амадей» (реж. Мілош Форман); 2 — постер до кінофільму «Чикаго»; 3 — «Хоробре серце» (реж. Мел Гібсон)
Кадри з кінофільмів: 1 — «Той, що танцює з вовками» (реж. Кевін Костнер); 2 — «Мала на мільйон» (реж. Клінт Іствуд)
На Голлівудській Алеї Слави встановлено близько 2500 зірок з іменами видатних митців - фахівців різних професій. Зірки поділяють на категорії: за заслуги у сфері кіно вручають зірку- «кінокамеру»; зірку — «театральну маску» — тим, хто відзначився в театральній галузі; тим, хто зробив значний внесок у розвиток галузі телевізійного мовлення, вручають зірку зі знаком «телевізор»; за заслуги в індустрії звукозапису — зі знаком «фонограф»; також є зірка зі знаком «радіомікрофон» — за внесок у галузі радіо. Таким чином, охоплено майже всі сфери, де може проявитися по-справжньому творча особистість.
Видатні досягнення були і в американському анімаційному кіно. Одну з найбільших корпорацій індустрії розваг у світі — The Walt Disney Company(Волт Дісней Компані) — заснували в 1923 році брати Волтер і Рой Діснеї. Серед перших анімаційних творів Волта Діснея була серія фільмів «Аліса в Країні мультиплікації» (1926—1927) за мотивами книги Льюїса Керролла «Аліса в Країні чудес», фільми про Міккі Мауса (художник-аніматор Аб Айверкс).
Широковідомі діснеївські цикли мультфільмів «Кумедні симфонії» (понад 70 серій), серед них такі шедеври, як «Танок скелетів», «Гидке каченя», «Троє поросят». У них з’являються улюблені герої глядачів — собачки Плуто і Гуффі, качка Дональд Дак та ін.
Великої популярності набули повнометражні анімаційні стрічки Діснея «Білосніжка і семеро гномів» (1937), «Піноккіо» (1940). Свідченням визнання титанічної праці мультиплікаторів була нагорода «Оскар», присуджена музиці Лі Харлайна, Поля Сміта і Неда Вашингтона до мультфільму «Піноккіо».
Ще ціла низка повнометражних мультфільмів: «Дамбо» (про циркове слоненя, яке навчилося літати), «Бембі» (про пригоди маленького оленяти), «Попелюшка», «Пітер Пен», «Спляча красуня», «Сто один долматинець» — стали класикою мультиплікаційного кіно.
Компанією було відкрито розважальні комплекси з атракціонами «Діснейленд-парк» (1955, м. Анахайм неподалік м. Лос-Анджелеса), «Всесвітній центр відпочинку Волта Діснея» (1971, м. Орландо, штат Флорида), «Євродиснейленд» (1992, м. Париж) та ін. Там відвідувачі, оточені персонажами з улюблених мультфільмів, поринають в атмосферу незабутнього свята і казки.
Кадри з мультфільмів: 1 — «Попелюшка»; 2 — ««Бембі»
Індійська кіноіндустрія є найбільшою у світі, а її головний кінематографічний майданчик міститься в Болівуді в мегаполісі Мумбаї. Болівуд —найбільша кінофабрика світу: за рік тисяча фільмів і три з половиною мільярди проданих квитків (Голлівуд відстає на один мільярд). Індійське кіно має величезну кількість своїх шанувальників у всьому світі. Сюжети фільмів побудовано на коханні, ненависті, злочинах, помсті, у них завжди перемагають істина, любов і краса. Це світ надії, яскравих кольорів, позитиву, невинності та казок. У фільмах поєднано комічні, романтичні, драматичні сцени та елементи «болівудського вестерну». І, звичайно, відмітна риса індійського кіномистецтва — це багато пісень і національних танців, завдяки яким практично кожен фільм можна зарахувати до жанру мюзиклу. Артисти зазвичай багато танцюють і виконують велику кількість вокальних номерів (пісні співають актори чи здебільшого професійні співаки). У рекламних цілях саундтреки до фільмів випускають заздалегідь, і вони часто стають самодостатнім продуктом. Це символізує, що фільм буде приречений на успіх і, швидше за все, це буде «болівудський блокбастер».
Кадри з кінофільмів: 1 — «Зіта і Гіта» (реж. Рамеш Сіппі); 2 — «Красуня, ти — моє кохання» (реж. Пуніт Мальхотра); 3 — афіша до кінофільму «Помста і закон» (реж. Рамеш Сіппі)
Кадр із кінофільму «Девдас» (реж. Санджай Ліла)
Інший погляд на світ, інші ракурси, ритми й динаміку відкриває західному глядачеві азійський кінематограф, перш за все кінематограф Японії, Китаю, Кореї, Гонконгу тощо, який зараз переживає справжній бум. В азійських фільмах простежується одна спільна властивість: вони просякнуті національною культурою і самобутністю, які є джерелом натхнення сюжетів, а все запозичене переробляється і подається через призму місцевих звичаїв і традицій.
Зокрема, багато японських фільмів, зважаючи на особливості національної культури, відомі і зрозумілі лише вузькому колу шанувальників. Багато в чому на японський кінематограф вплинув традиційний театр. Візуальний ряд непоспішний і споглядальний, що дивує західних глядачів, які звикли до активних дій і частої зміни картинки. Це кінематограф не дії і слів, а образів, що й обумовлює часте мовчання героїв картин, які інколи впродовж фільму не вимовляють жодного слова. Образам японського кіно не характерний активний вияв емоцій — їх герої в діалогах рідко переходять на крик і майже ніколи не сміються. Японське кіно подарувало світу одного з кращих режисерів XX століття Акіра Куросаву і одного з кращих акторів Тосіро Міфуне.
Кадри з кінофільмів: 1 — «Сім самураїв» (реж. Акіра Куросава); 2 — «Тигр, що крадеться, дракон, який зачаївся» (реж. Енг Лі)
Динамічна і водночас глибока кінострічка «Сім самураїв» (реж. Акіра Куросава), яка стала основою для численних римейків, оспівує доблесть, мужність і силу згуртованої групи самураїв перед страшною небезпекою. За сюжетом, жителі села наймають сімох самураїв, щоб захистити своє поселення від набігу жорстоких розбійників. Воїни не тільки беруть участь у захисті селян, а й вчать їх основ військової справи та допомагають будувати укріплення.
1 — Брюс Лі в кінофільмі «Кулак люті»; 2 — Джекі Чан у кінофільмі «Острів вогню»
Разом з тим яскравою рисою азійського кінематографа є наявність сцен із презентацією різних видів східних бойових мистецтв. З-поміж відомих акторів, які активно популяризували це мистецтво в кіно, — Джекі Чан та Брюс Лі.
Дивна казка про Тигра і Дракона («Тигр, що крадеться, дракон, який зачаївся», реж. Енг Лі), знята в жанрі китайського бойового фентезі з усіма характерними «прийомами» — майстрами кунг-фу, які літають, витончено поставленими сценами битв, прекрасно розкрила екзотичні особливості китайської поетики. Цей фільм наробив багато галасу в кінематографічному світі: отримав безліч кінонагород, зокрема чотири «Оскари», і став дуже успішним комерційним проектом, касові збори якого сягнули понад 100 млн доларів.
За сюжетом фільму, легендарний майстер бойових мистецтв Лі Мубай залишає шлях воїна, передає магічний меч «Зелена доля» на зберігання своєму товаришу й занурюється в медитацію. Однак меч викрали таємничі зловмисники. І на горизонті з’являється зловісна фігура давнього супротивника — жінки, яка розправилася свого часу з учителем Лі Мубая. Тож майстер вирушає на пошуки меча й безжальної вбивці, натрапляючи на шляху на підступність, магію, силу і любов...
Кінофільм «Тигр, що крадеться, дракон, який зачаївся» (реж. Енг Лі, за бажанням).
Але нині ми найбільше чуємо про кінематограф Японії не як про прем’єри фільмів, а як про нові, що вийшли в прокат або з’явилися в Інтернеті, мультфільми, зроблені у стилі аніме. Цей вид кінематографа «заразив» своєю фантастичністю все сучасне молоде покоління.
Анімаційне кіно з’явилося в Країні Вранішнього Сонця ще на початку XX століття. І зараз японські повнометражні «мультики» є, мабуть, найпопулярнішими у світі. Своїм визнанням вони багато в чому завдячують видатному майстру Тедзука Осаму, якого називають японським Діснеєм. Саме він створив той характерний стиль зображення особи зі збільшеними і сильно деталізованими очима, зіницями, повними відблисків, округлою головою, маленьким носом, спрощеною формою тіла, вираженням емоцій за рахунок використання міміки й голосу. Важливою ознакою японських мультфільмів є те, що, за невеликим винятком, аніме розраховано на дорослу аудиторію.
Кадри з аніме
Із часів появи кінематографа постало питання про якісну оцінку фільмів загалом і праці окремих членів знімальної групи зокрема. Одним з об’єктивних показників успіху фільму є касовий збір з його прокату. Проте вважати цей показник єдино правильним — помилка, адже всі фільми перебувають у різних умовах: одні добре розрекламовані й анонсовані — для інших навіть не виготовлено якісних афіш, в одних фільмах знімаються зірки — інші створили кінематографісти-початківці. Крім того, національні й культурні особливості фільму можуть впливати на його популярність. І всі ці показники свідчать про успіх картини в цілому, а не про внесок окремих членів групи.
Для розв’язання зазначених проблем оцінки кіно у світі проводиться багато кінофестивалів, розігрується низка кінопремій. Кінофестивалі покликані продемонструвати сучасні віяння в кінематографі, вибрати кращі фільми року, оцінити роботу членів знімальних груп. Кінопремії, на відміну від кінофестивалів, не супроводжуються публічними показами фільмів-номінантів, але їхні завдання аналогічні.
Нагороди кінофестивалів та кінопремій: 1 — статуетка «Оскар»; 2 — Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю; 3 — Золотий ведмідь Берлінського кінофестивалю; 4 — Скіфський олень кінофестивалю «Молодість»; 5 — Золота маска Британської кіноакадемії; 6 — Золотий глобус Голлівудської асоціації іноземної преси; 7 — Золотий лев Венеційського кінофестивалю
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
- Пригадайте, що таке римейк фільму. Наведіть приклади голлівудських римейків та їх оригінальних версій.
- Які японські аніме вам відомі? Які сюжети вони розкривають, які проблеми порушують?
- Подискутуйте, чому ці мультфільми є такими популярними серед сучасної молоді?
Відповіді на питання законспектуйте в зошит.
23.03.2022, 30.03.2022
Тема уроку. Кінематографічні школи.
(урок № 2, №3)
Кадри з кінофільмів: 1 — «Соляріс»; 2 — «Дзеркало» (реж. Андрій Тарковський)
Кадри з кінофільмів: 1 — «В бій ідуть лише “старі”»; 2 — «Зайчик» (реж. Леонід Биков)
Будь-який фільм Джеймса Кемерона — це масштабність, грандіозність і епічність, які досягаються значними бюджетами, потужним акторським складом і дорогими спецефектами. Також режисер любить ставити в центр сюжету незалежний і яскравий жіночий персонаж.
Кадри з кінофільмів: 1 — «Безодня»; 2 — «Термінатор» (реж. Джеймс Кемерон)
Стиль деяких режисерів також упізнається у специфічному стилі зйомки. Як правило, картини метрів кінематографа вгадуємо з перших кадрів. Типажі головних героїв, особливості сюжету, те, як поводиться камера, та й у цілому атмосфера фільму — усе разом це складається в унікальний авторський почерк, який можна назвати візитівкою режисера. Наприклад, Стівен Спілберг нерідко використовує у своїх творах сцени із силуетом або обрисами людини на тлі яскравого світла, що часто підсилюється густим туманом, а Стенлі Кубрик показує головних героїв крупним планом з головою, нахиленою вниз, і очима, спрямованими вгору.
***
Останніми десятиліттями з активним розвитком кіноіндустрії актуальною стає професія кінопродюсера, який створює умови для виробництва фільму (бюджет, наймання ключового персоналу тощо), запрошує сценариста, режисера, акторів, забезпечує рекламу картини й просування її в кінопрокаті. Продюсер бере участь у всіх стадіях створення фільму — від початку розробки до початку прокату.
Завдяки самобутньому таланту режисерів та особливій грі акторів у світі сформувалися кінематографічні школи, кожна з яких має свою специфіку.
На батьківщині кінематографа кіно ніколи не було в занепаді. Французьке кіномистецтво є одним з найповажніших у світі. Сучасні риси французького кіно сформувалися після Другої світової війни — це виключна витонченість гри акторів, психологізм подій, увага до найменших деталей, тісний синтез із музикою, драматизм сюжетів плюс своєрідна французька пікантність, майстерність операторів, що створює художню красу зйомок. І в усьому почуття міри і стилю. З-поміж французьких режисерів найвідоміші Жан-Люк Годар, Люк Бессон, Жан-П’єр Жене, Франсуа Озон та інші. Популярні актори — Жан Рено, Ален Делон, Жан-Поль Бельмондо, П’єр Рішар, Одрі Тоту, Софі Марсо, Крістіан Клав’є, Матьє Кассовітц і багато інших.
Справжнє кіно — це мистецтво, що потребує майстра, який знає свою справу. Жан-П’єр Жене понад 20 років по зернині збирав ідеї, щоб створити фільм «Амелі». У цьому кінотворі відчувається рука Майстра — з винятковим почуттям смаку, стилю й міри. Це сучасна романтична казка про юну парижанку Амелі Пулен, не позбавлену, звичайно, різних дивацтв. Незрозумілі, на перший погляд, вчинки тихої і самотньої дівчини, що живе у світі своїх фантазій, змінювали життя абсолютно різних людей, даруючи їм щастя й розфарбовуючи навколишній світ яскравими, запаморочливими фарбами. Амелі прагнула стати для оточуючих своєрідною феєю, поки сама не знайшла довгоочікуване щастя з теж незвичайним хлопцем Ніно (він колекціонував невдалі знімки з кабінок «термінового фото»). У французькому кіно режисери надають музиці значення нарівні з сюжетом. Адже без неї навіть найкращі сцени стануть безликими й нудними. Музика Яна Тирсена до «Амелі» має той самий, споконвічно французький, шарм.
1 — Катрін Деньов у кінофільмі «Шербурзькі парасольки»; 2 — Одрі Тоту в кінофільмі «Амелі»; 3 — Мішель Марсьє в кінофільмі «Анжеліка»
1 — Жан-Поль Бельмондо в кінофільмі «Професіонал»; 2 — П’єр Рішар у кінофільмі «Іграшка»; 3 — Жан Рено в кінофільмі «Васабі»
***
Італійський кінематограф завжди був самобутнім і неповторним завдяки високому «авторському» кіно таких режисерів, як П’єр Паоло Пазоліні, Федеріко Фелліні, Бернардо Бертолуччі, Лукіно Вісконті й Мікеланджело Антоніоні, з творчістю яких пов’язане не тільки італійське, але й світове кіномистецтво в напрямах філософського, поетичного кінематографа. Фільми цих режисерів, сповнені абстракцій, метафор, містики, назавжди ввійшли до золотого фонду світового кіно й стали джерелом натхнення для нових поколінь режисерів.
Також італійське кіно — це легкість, непередбачуваність, почуття гумору, які у творах видатних режисерів змішуються з певною часткою філософії. Це кіно як ніяке інше просякнуте рисами національного характеру.
У сучасному італійському кінематографі режисери намагаються висловити своє розуміння того, що відбувається, усвідомити свої громадянські права й обов’язки, місце людини в сучасному соціумі. Останніми десятиліттями в ньому дедалі чіткіше звучать гуманістичні акценти: про спільні тривоги людства, проблеми еміграції, глобалізації тощо.
Серед видатних італійських акторів слід згадати Софі Лорен, Джину Лоллобриджиду, Марчелло Мастроянні, Адріано Челентано.
Адріано Челентано в кінофільмі «Приборкання норовистого»
Фільм «Життя прекрасне» (1997) режисера Роберто Беніньї — світла картина на тему Голокосту, про добро і гуманізм. Під час Другої світової війни в Італії до концтабору були відправлені євреї — батько і його маленький син. Дружина, італійка, добровільно пішла слідом за ними. У таборі батько, щоб урятувати сина, розповів йому, що все, що відбувається навколо, є дуже великою грою за приз (справжній танк, що дістанеться тому хлопчикові, який зможе не потрапити на очі наглядачам). Він зробив усе, щоб син повірив у гру й залишився живий, ховаючись у бараку.
1 — Постер до кінофільму «Життя прекрасне» (реж. Роберто Беніньї); 2 — Софі Лорен і Марчелло Мастроянні в кінофільмі «Вчора, сьогодні, завтра»; 3 — Джина Лоллобриджида в кінофільмі «Соломон і Шеба»
* * * * *
Українське кіно, як і кіно в усьому світі, розвивалося у напрямах: ігрового, неігрового та анімаційного. Самобутнім і неповторним явищем українського кінематографа є поетичне кіно. Воно народилося в 60-х роках минулого століття і засвідчило розвиток власної кіномови, що ґрунтується на можливостях мистецтва не словесного, а саме візуального. Маніфестуючи національну своєрідність, митці в національних формах намагалися осягнути істинність людської долі, трагедій, страждань, мрій і радості в найскладніших поворотах життя. До поетичного кіно належать фільми: «Тіні забутих предків» (реж. Сергій Параджанов); «Криниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою» (реж. Юрій Іллєнко); «Вірність» (реж. Петро Тодоровський); «Камінний хрест» (реж. Леонід Осика); «Довгі проводи» (реж. Кіра Муратова) та ін.
Найвагоміше досягнення поетичного кіно в тому, що воно звернулося до осмислення непересічних цінностей: патріотизму, моральних та естетичних скарбів, що викристалізовувалися у свідомості й пам’яті народу впродовж віків і постали перед загрозою знецінення. Усвідомлювалося, що треба рятувати душу своєї нації, душу народу. Якщо буде збережено його духовне здоров’я, то не загубиться і традиційна культура, що поєднує в собі духовність та інтелект.
Фільм «Тіні забутих предків» (1964) режисера Сергія Параджанова — поетична повість на межі реальності й казки, дійсності й уяви, достовірності та фантазії... Цей фільм про кохання гуцульських Ромео і Джульєтти за мотивами новели Михайла Коцюбинського вражає драматизмом подій і доль. Краса старовинних костюмів, предметів побуту, дивовижних гірських пейзажів; таємничість напів’язичницьких ритуалів; екзотичне звучання фольклорних мелодій та неймовірне багатство кіномови ставлять фільм у ряд загальновизнаних шедеврів світового кіно.
Кадри з кінофільму «Тіні забутих предків» (реж. Сергій Параджанов)
«Цей фільм — поетична драма про велике кохання Івана й Марічки. Фільм вводить нас у світ народних переказів, звичаїв і побуту старих Карпат» — такими титрами починається кінострічка «Тіні забутих предків». Подискутуйте щодо цього вислову. Які ще проблеми порушено у творі?
ФАКТ
Українському кіно вже понад сто років. А ще до 40-х років XX століття Україна була в авангарді світового кінематографа за кількістю відзнятих стрічок.
Окрім того, ми були піонерами й у винайденні кінознімального апарата. Адже ще в 1893 році головний механік Новоросійського університету (нині Одеський національний університет імені I. I. Мечникова) Йосип Тимченко сконструював прототип сучасного кінознімального апарата й апарата для кінопроекції. Тоді-таки він здійснив перші у світі кінозйомки — зняв вершників і метальників списів. Ці дві стрічки 1893 року було продемонстровано в готелі «Франція» (Одеса).
У вересні 1896 року в Харкові фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів, а вже у грудні — майже рік у рік із першим публічним кіносеансом братів Люм’єр у Парижі — він улаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі.
Український кінематограф з початку свого існування гучно заявив про себе на весь світ. Саме в Києві 1928 року відкрилася найсучасніша у світі (!) кінофабрика (нині Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка). В Україні, в Одесі, 1925 року Сергій Ейзенштейн зняв один з найвідоміших фільмів німого кіно «Броненосець Потьомкін». У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) у результаті опитування, проведеного Бельгійською синематекою серед 117 видатних критиків і кінознавців із 26 країн світу, фільм «Земля» Олександра Довженка було названо в числі 12 найкращих картин усіх часів і народів.
Афіша до кінофільму «Земля» (реж. Олександр Довженко)
Протягом останніх років український кінематограф упевнено крокує вперед, здобуваючи визнання на світових кінофорумах. Так, наприклад, у 2003 році на Берлінському кінофестивалі (Берлінале) український анімаційний фільм «Йшов трамвай дев’ятий номер» (реж. Степан Коваль) отримав «Срібного ведмедя», а короткометражні стрічки «Подорожні» (2005, реж. Ігор Стрембіцький) та «Крос» (2011, реж. Марина Врода) отримали Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю.
Афіші до кіно- та мультфільмів: 1 — «Поводир» (реж. Олесь Санін); 2 — «Микита Кожум’яка» (реж. Манук Депоян); 3 — «Крос» (реж. Марина Врода)
Глибоко проникливими, емоційно насиченими є українські кінострічки останніх десятиліть: «Брати. Остання сповідь» (реж. Вікторія Трофіменко), «Плем’я» (реж. Мирослав Слабошпицький), «Незламна» (реж. Сергій Мокрицький), «Поводир» (реж. Олесь Санін), «Той, хто пройшов крізь вогонь» (реж. Михайло Іллєнко), «Будинок з башточкою» (реж. Єва Нейман), «Лебедине озеро. Зона» (реж. Юрій Іллєнко), «Аврора» (реж. Оксана Байрак) та ін.
Уже багато років тішать глядачів твори українського анімаційного кіно: «Жив-був пес» (реж. Едуард Назаров), «Пригоди капітана Врунгеля», «Крила» (реж. Давид Черкаський), «Солом’яний бичок» (реж. Леонід Зарубін), «Чумацький шлях» (реж. Володимир Гончаров), «Лис Микита» (реж. Володимир Кметик та Михайло Яремко), «Микита Кожум’яка» (реж. Манук Депоян) — і, звісно, «Як козаки...» (реж. Володимир Дахно).
З-поміж українських режисерів найвідоміші Олександр Довженко, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Кіра Муратова та ін. Серед видатних акторів — Ада Роговцева, Богдан Ступка, Наталія та Ольга Сумські та ін.
Українське кіно — це особливі кінострічки. У них — історія нашого народу, вони оповідають про людей, які нібито живуть поруч із нами. У фільмах сяють українські кінозірки, творять картини українські режисери. Це наша гордість і наша надія.
1 — Ада Роговцева в кінофільмі «Тобі, справжньому»; 2 — Богдан Ступка в кінофільмі «Вогнем і мечем»; 3 — Наталя Сумська в кінофільмі «Наталка Полтавка»
Домашнє завдання.
Перегляньте кінофільм «Життя прекрасне» (реж. Роберто Беніньї).
https://filmix.ac/filmi/drama/904-zhizn-prekrasna-1997.html
- Які емоції викликав цей фільм у вас? Поміркуйте над назвою твору.
- Чому, на вашу думку, цей фільм має багато шанувальників у всьому світі?
- Поміркуйте над висловом Андрія Тарковського: «У чому ж суть авторської роботи в кіно?
- Дізнайтеся про розвиток в українському кінематографі різних жанрів ігрового кіно: комедії, детективу, бойовика, фантастичного фільму тощо. Наведіть приклади і висловіть своє ставлення до одного з кінотворів.
- Схарактеризуйте афіші до кінотворів. Яке емоційне повідомлення вони несуть?
16.03.2022
(урок №1)
1.Діти, проспівайте усією родиною
Державний Гімн України!
2.Тема
уроку. Кінематографічні школи.
У кінематографі немає єдиного загальноприйнятого набору жанрів (як, наприклад, у живописі), за яким можна було б точно класифікувати всі кінотвори. Крім того, більшість художніх кінофільмів можна сміливо зарахувати до більш ніж одного жанру. Тому говорити про нижчеприведену систему жанрів ігрового кіно можна лише з великою часткою умовності. Ця система найімовірніше була сформована самими глядачами на основі особистих вражень, ніж кінознавцями в рамках наукових досліджень. Проте вона поширена і певною мірою є загальноприйнятою.
Наведіть приклади творів різних жанрів кінематографа із власного глядацького досвіду.
У центрі будь-якої кінооповіді є герой — конкретна людина, яку грає актор. І саме від майстерності акторського складу, його гри багато в чому залежить успіх картини.
Акторська професія в кіно має свої специфічні особливості. Адже зйомки кінофільму відбуваються зовсім не так, як перебігає театральна вистава, де сюжетна лінія і, відповідно, кожен персонаж мають свій драматургічний розвиток. Окремі сцени фільму зазвичай знімають не за хронологією сценарію, а в довільному порядку. А в цілісний сюжет їх монтують уже тоді, коли повністю відзнято весь матеріал. Тому кіноактор чи кіноакторка мають бути готовими зіграти свого персонажа на будь-якому етапі сценарію, їм потрібно вміти швидко «переключатися» з однієї емоції на іншу, а перед роботою над кожною окремою сценою чітко усвідомити, що відбувається з героєм чи героїнею в певний момент. У кіно найважливішою є правдоподібність гри. З екрану актор (акторка) може переконати глядача тільки за умови, що «проживає» свого персонажа, буквально занурюється в його життя, завдання, проблеми й почуття. І що краще він (вона) це зробить, то правдивішим буде персонаж. Достовірність досягається внутрішнім налаштуванням актора (акторки) на зображення персонажа. У тому й полягає акторська професія — у вмінні не просто показувати щось, а й одночасно проживати те, що відбувається з персонажем. «Внутрішнє існування» — це красномовний професійний термін на позначення акторської техніки. У кінцевому підсумку глядач відчуває те саме, що й актор чи акторка. Якщо грає майстерно, глядач, затамувавши подих, поринає в магію кіно, а якщо переграє чи недограє — викликає у глядача відчуття незручності або залишає його байдужим.
1 — Євген Леонов у кінофільмі «Джентльмени удачі»; 2 — Фаїна Раневська в кінофільмі «Попелюшка»; 3 — Луї де Фюнес у кінофільмі «Жандарм із Сен-Тропе»
1 — Раїса Недашківська в кінофільмі «Лісова пісня»; 2 — Микола Яковченко в кінофільмі «Вій»
Питання «вірю чи не вірю» є принциповим не тільки для глядача: що більше актор сам вірить у запропоновані обставини свого персонажа, то ймовірніший його успіх. І якщо ви після перегляду фільму перебуваєте під враженням від якоїсь ролі, значить актор чи акторка, що її зіграли, - справжні професіонали.
Керує процесом акторської гри режисер, а точніше, режисер-постановник. Це — художній керівник усієї команди. Він є інтерпретатором сценарію, який доносить задум автора до акторів і стежить за його втіленням. Режисер-постановник спрямовує роботу кінооператора, звукорежисера, керує монтажем фільму.
У кожного видатного режисера є «риси власного стилю». Наприклад, будь-яка історія, яку розказав Федеріко Фелліні, — це глибокий психологічний аналіз людської сутності. Автор акцентує увагу на індивідуальних якостях і рисах героїв, і часто ці самі риси показує карикатурно, а гостро-соціальні проблеми подає без критики.
Основні риси стилю режисера Андрія Тарковського: алегоричність, прагнення порушувати й залишати без однозначної відповіді важливі соціальні та етичні питання, ретельна увага до світла і звуку, медитативність відеоряду і крайній ступінь занурення глядача в атмосферу картини. Фільми Тарковського завжди завершуються акордом гармонії, надії, просвітленим поверненням до того, що здається втраченим назавжди.
Фільми Леоніда Бикова — лірико-комедійні чи лірико-драматичні — це глибоке, прискіпливе, схвильоване дослідження щирої, стійкої і чистої людської душі, а тому вони завжди хвилюють глядачів.
4.Домашнє завдання.
Перегляньте "Марш
Української Армії"
текст
законспектуйте та вивчіть напам*ять
16.02.2022
Тема. Кінематограф:захопливе видовище
(урок №2)
Створення фільму — це клопітка праця людей багатьох професій. І те, що ми бачимо на екрані, — це лише верхівка «айсберга», за якою криється робота режисерів, сценаристів, освітлювачів, операторів, костюмерів, гримерів, декораторів тощо.
Коли ми дивимось кінофільм, то не замислюємося над тим, що створити відповідну атмосферу кінооповіді неможливо без важливої складової — гриму і костюмів акторів та декорацій. Без них важко уявити магію кіно. Це цілісна реальність по той бік камери, яка допомагає акторам оживити вигаданих персонажів, занурити глядачів у чарівний світ їхніх пригод.
Грим — це мистецтво зміни зовнішності актора. У ньому використовуються спеціальні гримерні фарби (грим), перуки, пластичні наклейки. Завдання гримера — створюваний образ максимально наблизити за зовнішнім виглядом до виконуваної ролі. Завдяки майстерності гримера сучасні актори можуть «перевтілюватися» в різних історичних персонажів, відомих особистостей; представників іншої раси чи фантастичних істот; в образи, старіші або молодші, ніж виконавець ролі тощо. Крім фарб для створення різних образів (зокрема, нереальних, фантастичних), використовуються, наприклад, рідкий латекс (речовина, яка має колір людської шкіри, що швидко висихає на шкірі і стає еластичною, завдяки чому можна надавати їй потрібної форми), спеціальні комплекти для створення спецефектів.
Костюми героїв фільму також відіграють важливу роль у створенні його візуального ряду. Костюм — це елемент образу героя, він допомагає створити потрібне оточення, а також розкрити внутрішній світ героя. Художник з костюмів відповідає за кожну деталь, адже це впливає на загальне сприйняття художнього образу картини, його відповідності тій епосі, у якій відбуваються дії.
І, звичайно ж, цілісність зорового ряду будь-якого фільму неможливо уявити без декорацій.
Багато сцен з відомих фільмів знімають у студіях, знімальних павільйонах із декораціями, спеціально створеними для конкретного фільму. Їх зводять цілі творчі групи, що включають будівельників, теслярів, малярів, художників, дизайнерів, іноді навіть інженерів-конструкторів.
На ранніх етапах розвитку кінематографа для зйомок часто будували тільки передній план декорацій. А задній був просто намальований на великих полотнищах, натягнутих позаду сцени. Наприклад, у фільмі «Подорож на Місяць» (1902, реж. Жорж Мельєс) декорації переднього плану непомітно для глядача «перетікали» в намальовану на задньому плані картину. Але кіноіндустрія розвивалася, росли й запити кіноглядачів. Як результат, декорації ставали дедалі складнішими, і сьогодні їх часто замінює оформлення простору з використанням цифрових технологій.
Кадри з кінофільмів: 1 — «Клеопатра» (реж. Джозеф Манкевич); 2 — «За двома зайцями» (реж. Віктор Іванов)
Для багатьох фільмів, щоб відтворити реальність сюжету, декорації будували на студіях. Так, у кінострічці «2001 рік: Космічна одіссея» (1968, реж. Стенлі Кубрик) декорації були воістину космічними — їх автори створювали цілих три роки. Режисер хотів, щоб стрічка максимально ілюструвала майбутнє з технічної точки зору. Для сцен, що показують акторів усередині космічного корабля, Стенлі Кубрик побудував справжню центрифугу висотою з триповерховий будинок і шириною три метри (с. 100). Вона складалася з двох частин, які можна було розсовувати, і могла обертатися зі швидкістю 4,5 кілометра на годину. Ця декорація коштувала 750 тис. доларів, а її зведення тривало півроку.
Кадри з кінофільмів:
1 — «Легенда про княгиню Ольгу» (реж. Юрій Іллєнко);
2 — «Мисливець та Снігова королева» (реж. Седрик Ніколя-Троян);
3 — «Людина-павук» (реж. Сем Реймі)
Елементи декорацій: 1 — тронний зал Імператора з кінофільму «Дюна» (реж. Девід Лінч); 2 — «центрифуга — космічний корабель» з кінофільму «2001 рік: Космічна одіссея» (реж. Стенлі Кубрик)
Для фільму «Дюна» (1984, реж. Девід Лінч) було побудовано вражаючу декорацію тронного залу Імператора. Вона була створена з деревини, гіпсу та інших матеріалів, але облицювання повинно було виглядати так, ніби все зроблено із чистого золота, зокрема 24 тис. сталактитів, які насправді були виготовлені з полістиролу. Їх створювали й розвішували вручну впродовж трьох місяців.
Крім студій, зйомки відбуваються й у природному середовищі, а декорації для них добудовують у довкіллі. Так, знаменитий Хоббітон — місто хоббітів з «Володаря перснів» — був спеціально збудований у чарівній місцевості Нової Зеландії.
У Тунісі між пустелею Сахарою і солоним озером Шотт-ель-Джерід було збудовано декорації Мос-Еспи — космопорту на батьківщині Скайуокерів —спекотній і сухій планеті, що обертається навколо подвійного Сонця, захід якого можна побачити в кіноепопеї Джорджа Лукаса «Зоряні війни».
1 — Хоббітон з кінофільму «Володар перснів» (реж. Пітер Джексон); 2 — космопорт із кінофільму «Зоряні війни» (реж. Джордж Лукас)
1 — Місце зйомки кінофільмів про Гаррі Поттера; 2 — Королівська Гавань із телесеріалу «Гра престолів»
Та часто декораціями стають реальні природні й архітектурні об’єкти. Наприклад, усе хорватське місто Дубровник використовувалося як прототип Королівської Гавані в серіалі «Гра престолів», а зйомки «Гаррі Поттера» відбувалися в реальних ландшафтах і спорудах Великої Британії.
Зокрема, у сценах з «Хогвартс-Експресом» було використано реальний лондонський паровоз, що курсує однією з наймальовничіших місцевостей Великої Британії Вестхайленд. Зйомки фільму відбувалися й на околицях загадкового й похмурого замку Енік, і в приміщеннях Оксфордського університету, і в Даремському соборі, розташованому поблизу кордону з Шотландією, і в багатьох інших мальовничих місцевостях.
У нашій країні також багато місць, де знімалося кіно, і не тільки українське. Наприклад, в Одесі біля Чорного моря знімали деякі епізоди голлівудського блокбастеру «Перевізник» (реж. Луї Летер’є), італійський кінофільм «Легенда про піаніста» (реж. Джузеппе Торнаторе) — історію про талановитого музиканта, який усе своє життя провів на величезному океанському лайнері. Реквізит для фільму, зокрема й корабель, режисерові запозичили міські музеї та морський порт. А Львів та його околиці ставали декораціями пригодницьких, історичних і навіть казкових кінострічок. Так, кіноказка «Чарівний голос Джельсоміно» (реж. Тамара Лисиціан) за мотивами творів Джанні Родарі знімалася переважно в старих кварталах міста. У кадрах фільму легко впізнати площу Ринок, палац Потоцьких, каплицю-усипальницю роду Боїмів та інші прекрасні пам’ятки історії та архітектури.
Кадри з кінофільмів: 1 — «Легенда про піаніста» (реж. Луї Летер’є); 2 — «Чарівний голос Джельсоміно» (реж. Тамара Лисиціан)
Домашнє завдання.
Надайте відповіді в письмовому вигляді
- Як костюми та грим впливають на створений візуальний образ?
- Поцікавтеся, де знято ваші улюблені кінотвори.
- Під час перегляду зверніть увагу на кінодекорації.
09.02.2022
Тема. Кінематограф:захопливе видовище
(урок №1)
Мистецтво кіно синтетичне за своєю природою. Воно сполучає елементи інших мистецтв: літератури (сценарій, мова дійових осіб, текст від автора тощо); образотворчого мистецтва (композиція, колорит, світлотінь); театру (гра акторів, мізансцени); музики (вокальна, інструментальна). У кінофільмі всі ці елементи інших мистецтв синтезуються, тобто об’єднуються в єдине художнє ціле.
Кіно як вид мистецтва має свою особливу художню мову. Одним з найважливіших засобів кіномистецтва є монтаж - поєднання окремих кадрів фільму або звукових (музичних) треків до кінотвору в єдине ціле. За допомогою монтажу можна з’єднати кадри, зняті в різних місцях і в різний час, а також різноманітні звуки відповідно до задуму режисера.
З-поміж специфічних, притаманних лише кінематографу прийомів створення художнього образу важливим є зйомка різних планів. Кінокадр може вмістити й великий панорамний пейзаж, і натовп людей, і величезну будівлю. Цей кадр буде знято загальним, або дальнім, планом. Але в кадрі можуть відтворюватися й менші за розмірами зображення — наприклад, дитина, яка грається на майданчику, невелика кімната, машина, — які знімають середнім планом. А якщо кіноапарат наблизить до глядача обличчя актора, його руку, очі тощо — це буде крупний план. Велике значення для втілення задуму режисера має ракурс зйомки — саме завдяки йому кіноглядач може споглядати зображення зверху, збоку, знизу, здалеку, з висоти пташиного лету або впритул тощо.
До специфічних засобів виразності кінематографа належать різноманітні спецефекти.
Упровадження кольору в кіно відбувалося повільніше, ніж впровадження звуку. Було пройдено довгий шлях від розфарбовування кожного кадру вручну до загальноприйнятого зараз способу фіксації та відтворення барв на електронному носії.
Перший кольоровий фільм вийшов ще в 1922 році. Він був досить примітивним, із червоно-зеленою гамою кольорів (без синього кольору) і тому не справив значного впливу на глядачів. Перший «повноцінно кольоровий» короткометражний фільм системи «Technicolor» під назвою «La Cucaracha» вийшов у 1934 році. А вже через рік з’явився перший повнометражний кольоровий фільм «Бекі Шарп» (реж. Рубен Мамулян), від якого починається відлік ери кольорового кіно.
Одним з найвідоміших перших кольорових фільмів є кінокартина «Віднесені вітром» (1939, реж. Віктор Флемінг, продюсер Девід Селзнік), поставлена за однойменним романом американської письменниці Маргарет Мітчелл. Прем’єра фільму відбулася 15 грудня 1939 року в м. Атланта, де й розгортається його основна дія.
Фільм завоював 8 премій «Оскар» (і дві почесні). Це — найкасовіша стрічка в історії прокату в американському кінематографі.
Афіша (1) та кадри (2—5) з кінофільму «Віднесені вітром»
Створення фільму — це кропітка праця людей багатьох професій. І те, що ми бачимо на екрані, — це лише верхівка «айсберга», за якою криється робота режисерів, сценаристів, освітлювачів, операторів, костюмерів, гримерів, декораторів тощо.
Коли ми дивимось кінофільм, то не замислюємося над тим, що створити відповідну атмосферу кінооповіді неможливо без важливої складової — гриму і костюмів акторів та декорацій. Без них важко уявити магію кіно. Це цілісна реальність по той бік камери, яка допомагає акторам оживити вигаданих персонажів, занурити глядачів у чарівний світ їхніх пригод.
Грим — це мистецтво зміни зовнішності актора. У ньому використовуються спеціальні гримерні фарби (грим), перуки, пластичні наклейки. Завдання гримера — створюваний образ максимально наблизити за зовнішнім виглядом до виконуваної ролі. Завдяки майстерності гримера сучасні актори можуть «перевтілюватися» в різних історичних персонажів, відомих особистостей; представників іншої раси чи фантастичних істот; в образи, старіші або молодші, ніж виконавець ролі тощо. Крім фарб для створення різних образів (зокрема, нереальних, фантастичних), використовуються, наприклад, рідкий латекс (речовина, яка має колір людської шкіри, що швидко висихає на шкірі і стає еластичною, завдяки чому можна надавати їй потрібної форми), спеціальні комплекти для створення спецефектів.
Костюми героїв фільму також відіграють важливу роль у створенні його візуального ряду. Костюм — це елемент образу героя, він допомагає створити потрібне оточення, а також розкрити внутрішній світ героя. Художник з костюмів відповідає за кожну деталь, адже це впливає на загальне сприйняття художнього образу картини, його відповідності тій епосі, у якій відбуваються дії.
Домашнє завдання.
- Законспектуйте визначення виділених в тексті термінів.
- У вільний час прочитайте короткий зміст роману Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром»
- Поміркуйте над «формулою» успіху екранізації роману.
- Яка, на вашу думку, провідна ідея фільму?
- Як костюми та грим впливають на створений візуальний образ?
24.11.2021
Тема. Модернізм, у пошуках гармонії та краси
1. Український модернізм — сукупна назва для мистецьких
процесів, що відбувалися на території України та поза її
межами, протягом 1890-х—1930-х років і пізніше.Складова частина світового модернізму.
Через панівну ідеологію радянської доби говорити про
український модернізм завжди було складно.
Упродовж тривалого часу його замовчували, а тому й мало
досліджували. Та й сам модернізм на українському ґрунті став
доволі складним і суперечливим явищем. Попри все вітчизняні
критики схильні вважати його справжнім естетичним
феноменом.
-https://www.youtube.com/watch?v=LWIqC7FbtgY
Домашнє завдання.
Підготувати письмову доповідь або презентацію про видатних митців цього періоду з виявленням власного ставлення до їхньої творчості.
17.11.2021
Тема. Модернізм, у пошуках гармонії та краси
1. Ознайомтесь з матеріалом вчителя мистецтва Терещенко Т.В.
https://www.ourboox.com/books/%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC-%D1%83-%D0%BF%D0%BE%D1%88%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%85-%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%97-%D1%82%D0%B0-%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B8/
Домашнє завдання.
1.Наведіть приклади різних напрямків і стилів у мистецтві
модернізму.
2.Поміркуйте,як поєдналися в мистецтві традиції та
новаторство.
13.10.2021
Тема. Модерн, декоративна вишуканість образів
1.ознайомтеся з матеріалом
2. https://www.ourboox.com/books/%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD-%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D0%B8%D1%88%D1%83%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D0%BE%D0%B1%D1%80
3.https://www.youtube.com/watch?v=UIpGu_lSAZo
4. Домашнє завдання:створити ескіз вітража за мотивами стилю модерн для сучасного житлового чи офісного приміщення!
22 квітня 2021 р
Тема. Музей, картинна галерея
1. Перегляньте відеоролик.
https://www.youtube.com/watch?v=W2o4gWRt3JU&ab_channel=%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0
2. Опрацюйте підручник на с.140-145. Помандруйте віртуальними музеями світу
15 квітня 2021
Тема.
Телебачення. Реальний та ілюзорний світ.
Передивіться
відеоролик.
-
Пригадайте свої
улюблені телепередачі.
-
Яку роль телебачення
відіграє у нашому житті?
-
Назвіть телевізійні
жанри.
Домашнє
завдання. Яким ви бачите телебачення майбутнього?
15 січня 2021
Тема. Кінематограф: цілісність
зображення і звуку
1.
Ознайомся з історією кіно
https://www.youtube.com/watch?v=FWYv_ErmpyY&ab_channel=24%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB
2.
Дайте відповіді на питання (матеріал відео та підручника
с.85-86)
-
Яка країна вважається «батьківщиною» кінематографа?
-
Кого вважають батьками кіно?
-
Що в перекладі означає слово кінематограф?
-
Як називався перший у світі фільм?
-
Якими були перші фільми?
-
Хто такий тапер?
-
Видатний актор німого кіно?
-
Видатна актриса німого кіно?
-
Коли у кіно з’явився звук?
-
Як називається перший фільм, у якому було поєднано звук і
зображення?
Тема Кінематографічні школи
Передивитися відео
https://www.youtube.com/watch?v=wiP4X2wIxGs
Завдання:
Заповнити таблицю
|
Світові кіностудії
|
Видатні режисери
|
Видатні кіноактори
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Немає коментарів:
Дописати коментар